40 днів Муса-Дага

Туреччина належить туркам! Тому всi дорожнi покажчики, назви вулиць i вивiски будуть вiдтепер писати тiльки турецькою! Спiврозмовник Лепсiуса (чи то грек, чи то левантинець) зловтiшно смiеться:

– Цього разу вони розгромили свого союзника. Це – нiмецька фiрма.

Крiзь натовп вервечкою повзуть трамваi, що затрималися дорогою. «Все втрачено, – мiркуе Лепсiус, – тепер уже байдуже, коли я туди потраплю». І все ж вiн знову бiжить далi, безцеремонно розштовхуючи перехожих.

Ще один провулок, i перед ним вiдкриваеться майдан.

Величезний палац сераскерiату. Гордо височiе вежа Махмуда II.

Священик дае собi перепочинок. Уповiльнюе крок, аби не увiйти в лiгво лева захекавшись. Коли, втомившись вiд нескiнченних сходiв i коридорiв, вiн пред’являе свою вiзитiвку в приймальнi Вiйськового мiнiстерства, витончений i дуже люб’язний черговий офiцер повiдомляе йому, що його ясновельможнiсть Енвер-паша глибоко шкодуе: вiн не мiг бiльше зволiкати i просить пана Лепсiуса надати честь i вiдвiдати його в палацi, в його особистих апартаментах у Мiнiстерствi внутрiшнiх справ.

Йоганна Лепсiуса чекае ще довший шлях. Однак цього разу мана скiнчилася, бiси зайнялися кимось iншим, а священику створили справдi всi зручностi. Бiля ворiт чекае вiльний екiпаж, вiзник радий догодити пасажировi, уникае людних вулиць, i вiдпочилий, перейнявшись незбагненним для нього самого оптимiзмом, борець iз чарiвною швидкiстю наближаеться до мирного сералю. Гуркочучи старою брукiвкою, карета прибувае до Мiнiстерства. Лепсiуса вже чекають.

Не встиг вiн пред’явити вiзитiвку, як чиновник зустрiчае його запитанням:

– Пастор Лепсiус?

Добрий знак! Знову сходи i довгi коридори, але тепер окрилений надiею слуга Божий легкою ходою наближаеться до мети. У Мiнiстерствi внутрiшнiх справ пануе тиша, фортеця Талаат-бея нiби дрiмае. До казкових палацiв подiбнi кiмнати без дверей, замiсть дверей похитуються завiси. Це також заспокоюе Лепсiуса, сприймаеться невiдь-чому як хороший знак.

Наприкiнцi коридору вiзитера вводять в особливi апартаменти.

Це – штаб Енвера-пашi в Мiнiстерствi внутрiшнiх справ. Не iнакше як тут, у цих двох кiмнатах, вирiшувалася доля вiрменiв. Бiльша кiмната служить, вочевидь, приймальнею i залою засiдань. Поруч – кабiнет iз великим порожнiм письмовим столом. Увагу Лепсiуса привертають три портрети, що висять над столом. Праворуч – Наполеон, лiворуч – Фрiдрiх Великий, посерединi – збiльшена фотографiя турецького генерала: це, безсумнiвно, сам Енвер-паша, новоявлений бог вiйни.