40 днів Муса-Дага

Лепсiус, як i запланував у своiй програмi бойових дiй, починае розмову з того, що передае генераловi уклiн вiд нiмецькоi шанувальницi. Енвер-паша вiдповiдае посмiхаючись, iз властивою йому чарiвною скромнiстю. У нього приемний тенор, звук якого цiлком гармонiюе iз зовнiшнiстю вояки. Вiдповiдае чистою нiмецькою мовою:

– Я глибоко поважаю нiмцiв. Це, безперечно, вражаючий народ, немае йому рiвних у свiтi. Досягнення нiмцiв у цiй вiйнi – неперевершенi. Я особисто завжди радий вiтати у себе нiмця.

Пастор Лепсiус чудово знае, що в Молодотурецькому комiтетi Енвер-паша репрезентував французьку партiю, а можливо, i зараз таемно ii представляе.

Енвер довго опирався вступу Туреччини у вiйну на боцi Нiмеччини, а не Антанти. Але зараз це вже не суттево, тому Лепсiус продовжуе обмiн люб’язностями, зондуе грунт.

– У Нiмеччинi у вашоi ясновельможностi е безлiч вiрних шанувальникiв. Вiд вас чекають подвигiв всесвiтнього значення.

Енвер здiймае очi догори, вiдмахуеться, нiби даючи зрозумiти, що втомився боронитися вiд домагань, якi ховаються за такими лестощами.

Пауза. Сенс ii приблизно такий: «Давай, голубе, спробуй мене розговорити!»

Лепсiус прислухаеться до звукiв за вiкном: звiдти долинають тiльки тихий посвист i дзвоники транспорту на Босфорi.

– Я помiтив, що народ у Стамбулi налаштований пiднесено. Сьогоднi в мiстi пануе особливе пожвавлення.

Генерал вирiшуе висловитися в стилi основоположних патрiотичних декларацiй. Милозвучний голос зараз безпристрасний:

– Вiйна важка.

Але наш народ усвiдомлюе свiй обов’язок.

Перший випад нiмця:

– Й усерединi краiни також, ваша ясновельможносте?

Генерал задивився кудись удалечiнь.

– Певна рiч, усерединi краiни вiдбуваються великi подii.

– Ваша ясновельможносте, цi великi подii менi добре вiдомi.

Постать вiйськового мiнiстра висловлюе нерозумiння, вiн навiть трохи здивований. Колiр обличчя в глави гiгантськоi iмперii рiдкiсно свiжий, юнацький.

– Становище на Кавказькому фронтi з кожним днем полiпшуеться.

Правда, ще не час судити про справи пiвденноi армii Джемаля i вашого спiввiтчизника Кресса.

– Дуже втiшно чути, ваша ясновельможносте. Але, згадавши про становище всерединi краiни, я мав на увазi не район вiйськових дiй, а мирнi вiлаети.

– Коли держава веде вiйну, всi областi краiни стають районами вiйськових дiй, бiльшою чи меншою мiрою.

Генерал ледь помiтно пiдкреслюе цi слова, далi вони набувають особливого значення.