40 днів Муса-Дага

В найширшому мiсцi, мiж виходом iз Дубовоi балки та стрiмкими скелями узбережжя по прямiй лiнii, вiдповiдно до пiдрахункiв Авакяна, – понад три кiлометри.

Але особливо займали Габрiеля разюче чiткi межi, в якi природа замкнула це плоскогiр’я. На пiвночi там був прохiд, затиснений крутими схилами полонин, i вузька сiдловина, сюди з долини вела стара гiрська стежка. Вона, правда, губилася в чащах чагарникiв, бо тут нiяк не можна було здолати кручi, що стiною загородили шлях до моря. На пiвднi ж, там, де гора обривалася над пустельним, майже позбавленим рослинностi пiвколом кам’яного обвалу, височiла велетенська скеляста вежа, висотою п’ятдесят футiв.

З цього природного бастiону вiдкривався вид на частину моря й усю рiвнину Оронта з турецькими селами, аж до голих шпилiв Джебель-Акра. Звiдси видно було величезнi руiни храмiв та акведукiв Селевкii в зелених тенетах повзучих рослин. Очi розрiзняли кожну колiю на важливому трактi, що з’еднував Антiохiю з Ель-Ескелем i Суедiею. Виблискували бiлизною кубики будиночкiв у цих мiстечках, i яскравим свiтлом заливало сонце гуральню на правому березi Оронта, поблизу моря.

Кожен, хто хоч трохи тямить у вiйськовiй справi, мав би вiдразу оцiнити iдеальне розташування Дамладжка з точки зору оборони. Крiм гiрського схилу, зверненого до долини, перед яким пасували навiть численнi любителi-альпiнiсти через його неходжений i важкий пiдйом, едино вразливим для оборони пунктом було вузьке Пiвнiчне Сiдло. Однак саме тут характер мiсцевостi мав безлiч переваг для оборони, i не в останню чергу та обставина, що безлiснi схили ущелини, порослi густим чагарником i розмаiтими дикими рослинами, становили непереборнi перешкоди.

Картографiчна продукцiя Авакяна далеко не завжди задовольняла Габрiеля. Вiн постiйно знаходив новi помилки i вади в його мапах. Студент побоювався, як би химери його працедавця мало-помалу не стали б маренням божевiльного. Вiн усе ще нi про що не здогадувався. Тепер вони гаяли цiлi днi на Дамладжку. Багратян, котрий брав участь як артилерiйський офiцер у Балканськiй вiйнi, зберiг свiй польовий бiнокль, метрiвку, бусоль та iншi вимiрювальнi прилади, потрiбнi для орiентацii на мiсцевостi: зараз вони виявилися вельми доречними.

Господар вимагав, щоб Авакян наносив на креслення русло кожного струмка, кожне високе дерево, кожну велику кам’яну брилу. Але справа не обмежувалася малюванням червоних, зелених i синiх лiнiй на мапi – на нiй стали з’являтися також дивнi слова i цифри.