40 днів Муса-Дага

Мiж цими жiнками встановилися своерiднi взаемини, i не можна заперечувати, що француженка домагалася прихильностi юноi вiрменки. Правда, характер таких стосункiв не пiддаеться точному визначенню, i сенс слова «домагалася» передае його лише приблизно. Для своiх дев’ятнадцяти рокiв Іскуя була винятково наiвною, особливо беручи до уваги Схiд, де жiнки рано дозрiвають. У панi Багратян дiвчина вбачала великосвiтську ледi, котра нескiнченно перевершуе ii вродою, родовитiстю, життевим досвiдом, всiею своею жiночою сутнiстю.

Коли вони сидiли в кiмнатi Жульетти на другому поверсi, Іскуя не в змозi була перебороти свою сором’язливiсть навiть у цiй невимушенiй обстановцi.

Можливо, вона почувалася скутою i вiд неробства, на яке вiдтепер була приречена. Та й Жульетта, котра шукала товариства Іскуi, також почувалася при нiй не дуже впевнено. Це було незбагненно, однак було саме так. Є люди – вони нi за своiм становищем, нi як особистостi нiчим не примiтнi, i все ж у iхнiй присутностi ми чомусь шарiемося.

Ми самi часом помiчаемо, що навiть без поважноi причини тримаемося з ними неприродно або нахабно. Можливо, та збуджена балакучiсть, яка находила на Жульетту в товариствi Іскуi, пояснювалася такими вiдчуттями? Жульетта здатна була довго розглядати Іскую i раптом вибухнути такою тирадою:

– Знаеш, я, правду кажучи, ненавиджу схiдних жiнок за таемничiсть i ледачi повiльнi рухи. Я i наших брюнеток терпiти не можу.

Але ти, Іскуе, нiтрохи не схiдна жiнка. Коли сидиш проти свiтла, у тебе зовсiм синi очi…

– І це кажете менi ви, мадам, iз вашими очима та бiлявим волоссям?

– Скiльки разiв, любонько, я маю тебе благати, щоб ти називала мене не «мадам», а Жульеттою, i казала менi «ти»? Вже так тобi хочеться наголосити, що я набагато старша за тебе?

– О нi, Боже милий, я зовсiм цього не хочу… Даруйте… Вибач…

Жульетта мимоволi розреготалася з того, що Іскуя сприйняла ii кокетливий жарт настiльки серйозно, навiть очi в неi стали переляканi.

Іскуi довелося майже все свое майно покинути в Зейтунi. Маленький вузлик, який Товмасянам дозволили взяти з собою на етап, залишився десь на негостинних полях, далеко вiд великого мiста. Тож було на нiй лише поношене плаття, подертi мешти та панчохи, в яких юнка втiкала в Йогонолук.

Жульетта одягла панночку з голови до нiг. Їй самiй це було приемно.