40 днів Муса-Дага

О, ефендi, я заслужив бiльше за твiй жалюгiдний паперовий фунт, ще й нагороду на тому свiтi! Яка цiна нинi паперовому фунту? Якщо його на базарi i погодяться розмiняти, то неодмiнно обдурять. Ти тiльки вдумайся: моiм наступникам дiстанеться бiльше, нiж сто золотих фунтiв i всi меджидii, якi можна добути в селах. Їм буде належати твiй будинок iз усiм добром, яке там е. Тому що тобi нiчого не дозволять взяти з собою. І твоi конi iм дiстануться. І твiй сад iз усiма плодами, якi вiн виростить…

Багратян перервав цей барвистий перелiк:

– Та чи пiде тiльки це iм на користь!.

Вiн розправив плечi i пiдвiв голову. Але Алi Назiф понуро тупцював на мiсцi.

– І тепер я продав тобi все це за клаптик паперу.

Щоб позбутися його, Габрiель висипав iз кишенi всi своi пiастри.

Коли Багратян увiйшов у будинок священика, то, на превеликий свiй подив, дiзнався, що Тер-Айказуну про близьку катастрофу стало вiдомо за кiлька годин до повiдомлення Алi Назiфа. У тiснiй кiмнатi вже зiбралися Товмас Кебусян, шестеро iнших мухтарiв, двое одружених священикiв iз сiл i преподобний Нохудян iз Бiтiаса.

Сiрi i нiби восковi обличчя. Страшна звiстка була як удар грому в нерозсiяному маревi хворобливого напiвсну, в якому багато тижнiв ходили цi люди. Вони стояли уздовж стiн, так щiльно притулившись до них, що здавалося – це мертвi вилiпленi фiгури, якi виступають iз цегли. Сидiв один Тер-Айказун. Його закинуте назад обличчя опинилося в густiй тiнi. Тiльки руки, що спокiйно лежали на письмовому столi, осяяв нерухомий сонячний зайчик.

– Я звелiв присутнiм тут мухтарам негайно пiсля повернення в села скликати громади на сходини. Сьогоднi ж, i якнайхутчiше, сюди, в Йогонолук, мають з’явитися всi дорослi жителi – вiд Вакефа до Кебусii. Ми збираемо iх на загальнi сходини, де буде вирiшено, до яких слiд вдатися заходiв…

Із кута долинув тремтячий голос пастора Нохудяна:

– Нiяких заходiв вжити не можна…

Вiд стiни вiдокремився мухтар Бiтiаса.

– Чи е в цьому сенс, чи нi, народ мае зiбратися: людям треба послухати iнших i самим висловитися. Тодi все буде легше.

Тер-Айказун, насупившись, вислухав цей обмiн реплiками, що перебив його. Потiм продовжив викладати Багратяну своi пропозицii:

– На цих сходинах громади мають вибрати людей, котрi користуються iхньою довiрою i вiзьмуть на себе керiвництво ними.