40 днів Муса-Дага

Прибулець довго стояв бiля вiдчиненого вiкна у своiй кiмнатi, не зводячи очей iз чорного силуету Дамладжка, який у цей час виглядав особливо переконливо.

Хвилин через десять Багратян викликав дзвоником слугу Мисака: пiсля смертi Аветiса-молодшого Мисак разом iз управителем Христофором, кухарем Ованесом та iншою прислугою перейшов на службу до Габрiеля.

Багратян помився з нiг до голови, змiнив одяг. Потiм зайшов до кiмнати Стефана. Хлопчик уже спав мiцним дитячим сном, його не розбудив навiть колючий промiнь кишенькового лiхтарика.

Вiкна були вiдчиненi навстiж, у загадковiй дрiмотi повiльно гойдалися крони платанiв. Чорний лик Муса-Дага було видно i звiдси. Але за лiнiею гребеня розливалося рiвне сяйво, немов за гiрським хребтом ховалося не звичайнiсiньке море, а море матерii, що свiтиться.

Багратян сiв на ослiнчик бiля лiжка. І, як уранцi син пiдслуховував, що сниться батьковi, так зараз татусь пiдслуховував сни малого. Але йому це було дозволено.

Чоло Стефана – в точностi його, Габрiеля – сяяло прозорою бiлизною.

А пiд чолом тiнi – заплющенi очi, немов два листочки, занесенi вiтром. І якi цi очi великi, було видно навiть зараз, коли iх ховав сон. А ось нiс – гостренький, тонкий – не батькiвський, чужий. Хлопчик успадкував його вiд Жульетти. Стефан переривчасто дихав. За стiною його снiв ховалося бурхливе життя. Пiдлiток мiцно притискав до тiла стиснутi п’ястуки, нiби натягував повiддя, намагаючись стримати сни, що гарцювали щодуху.

Син спав неспокiйно. Батько не ворушився. Вiн був цiлком поглинений спогляданням свого хлопчика. Боявся за Стефана чи хотiв вiдновити еднiсть, що колись була закладена Богом?

Нiчого вiн не знав. Жодних думок не спадало на гадку. Нарештi вiдвiдувач встав i, почуваючись украй розбитим, несамохiть застогнав. Невпевнено, навпомацки рухаючись кiмнатою, наткнувся на стiл. Нiчне вiдлуння посилило цей легкий шум. Габрiель завмер, злякавшись, що розбудив Стефана. Сонний дитячий голос пробелькотiв у темрявi:

– Хто тут?.

. Це ти, тату?..

Й одразу ж почулося рiвне дихання. Багратян, котрий поспiшив згасити лiхтарик, за мить запалив його знову. Промiнчик висвiтлив стiл i креслярськi аркушi. Он воно що! Син почав уже роботу, зробив для батька незграбну поки що мапу Муса-Дага. Рисунок майорiв численними червоними поправками Авакяна. Габрiель не вiдразу згадав, що вiн сам подав цю iдею хлопчиковi пiд час iхньоi ранковоi прогулянки.