40 днів Муса-Дага

 – Кiлька рокiв тому менi написали в Париж, пропонуючи пост в «Дашнакцутюнi». Я вiдмовився не тiльки тому, що не хочу мати нiчого спiльного з полiтикою, але й тому, що не мiг би сказати i двох слiв перед великими зборами. Нi, народний вождь iз мене не вийшов би.

– Рафаель Патканян[31 - Рафаель Патканян (псевдонiм – Гамар-Катiпа, 1830–1902) – вiдомий вiрменський письменник. У своiй поезii вiн прагнув пробудити нацiональну самосвiдомiсть вiрменського народу, закликав до визвольноi боротьби.], – уставив тут же аптекар, звернувшись до Жульетти, – був одним iз наших найбiльших нацiональних дiячiв, справжнiй натхненник народу i при цьому неймовiрно поганий оратор.

Затинався жахливiше, нiж молодий Демосфен. Але якраз це i надавало його словам особливоi ваги. Колись я сам мав честь бути з ним знайомим i чути його в Єреванi.

– Тож, на вашу думку, нiщо може перетворитися на щось, – смiючись, зуважив Багратян.

Мiцне вино зробило свою справу. Нiмi повернули собi дар мови. І тiльки вчитель Восканян наполегливо зберiгав мовчанку, на це у нього були своi причини.

Слуга Божий Нохудян, котрий не звик пити, вiдбивався вiд намагань дружини вiдiбрати в нього келих.

– Жiнко! Нинi ж свято, чого ти?

Габрiель вiдчинив вiкно, щоб помилуватися нiччю, й озирнувся, за ним стояла Жульетта.

– Ну як? Було дуже мило, еге ж? – прошепотiла вона. Чоловiк обiйняв дружину.

– І кому, як не тобi, я цим маю завдячувати? – Але з нiжними словами так погано в’язався його вимушений тон.

Пiсля випитого вина гостям захотiлося музики.

Стали просити заспiвати парубка, котрий належав до гуртка вчителiв i був одним iз «учнiв» Грiкора. Асаян, так звали цього тонкого, як жердина, молодика, мав славу хорошого спiвака i знав безлiч народних пiсень. Але Асаян, як це водиться у спiвакiв, вiдмовлявся: без акомпанементу спiвати неможливо, тар вiн залишив удома, пiти за ним – надто багато часу пiде… Жульетта хотiла вже послати нагору за своiм грамофоном, мабуть, тiльки кiльком жителям Йогонолука було знайоме це диво технiки.

Врятував становище аптекар. Кинувши на свого постояльця багатозначний погляд, вiн проголосив:

– Але ж тут серед нас е музикант.

Гонзаго не змусив себе довго вмовляти i сiв за рояль.

– Один iз дванадцяти роялiв, наявних у Сирii, – сказав Габрiель, – чверть столiття тому був виписаний iз Вiдня для моеi матерi. Христофор розповiдав, що мiй брат Аветiс запросив iз Алеппо настроювача, щоб привести iнструмент до ладу.