40 днів Муса-Дага

Вони живуть, не перетинаючи меж власного iснування, i мало знають про те, що дiеться на бiлому свiтi.

– Скiльки ж iм ще жити в цих межах, Тер-Айказуне? А якщо, наприклад, в Стамбулi заарештують усiх наших керiвникiв i знатних людей?

– Їх уже заарештували, – тихо, майже нечутно сказав вардапет. – Вони вже три днi сидять у стамбульських казематах. І iх багато, дуже багато.

Це був вирок долi – шлях до Стамбула вiдрiзаний. І все ж в цю мить сама значущiсть того, що сталося, справила на Габрiеля менше враження, нiж спокiй Тер-Айказуна.

Вiн не сумнiвався в достовiрностi сказаного. Духовенство, незважаючи на наявнiсть лiберального «Дашнакцутюна», як i ранiше, було найбiльшою силою i единою справжньою органiзацiею вiрменського народу. Сiльськi громади жили в мiсцинах, вiддалених одна вiд одноi далекими вiдстанями, i про хiд свiтових подiй найчастiше дiзнавалися, лише коли вже були затягнутi в iхнiй вир. Священик же отримував вiдомостi задовго до того, як зi столицi прибували газети. Найшвидшими та таемними каналами йому першому ставало вiдомо про кожну подiю, що загрожуе небезпекою. І все ж Габрiелю хотiлося переконатися, що вiн правильно зрозумiв повiдомлення.

– Справдi заарештованi? І хто? Це правдива iнформацiя?

Тер-Айказун поклав мляву руку з великим перснем на папери, що лежали на столi.

– Щонайправдивiша.

– І ви, духовний наставник семи великих громад, кажете про це так спокiйно?

– Вiд того, що я буду не спокiйний, менi легше не стане, а моiм парафiянам – одна шкода.

– Чи е серед заарештованих священики?

Тер-Айказун похмуро кивнув.

– Поки що семеро. Серед них архiепископ Амаяк i трое високопоставлених владик.

Якою б нищiвною не була ця новина, Багратян знемагав вiд бажання курити. Вiн витягув цигарку i сiрники.

– Я мав би ранiше прийти до вас, Тер-Айказуне. Ви навiть гадки не маете, як болiсно менi було мовчати.

– Ви зробили добро тим, що мовчали. Ми i далi маемо мовчати.

– А чи не доцiльнiше пiдготувати людей до майбутнього?

Немов вiдлите з воску обличчя Тер-Айказуна було байдужим.

– Майбутне менi не вiдоме. Але менi вiдомо, якими небезпеками можуть загрожувати моiм парафiянам страх i панiка.

Християнський священик промовляв майже такими ж словами, що i правовiрний мусульманин Рiфат. Але перед Габрiелем раптом постало бачення, сон наяву. Величезний пес, iз тих бездомних тварин, якi тримають в страху всю Туреччину.