40 днів Муса-Дага

Всi войовничi нацii – не тiльки османська – миряться з поразкою, якщо вона завдана однаково сильним iз ними супротивником. Але бути побитим представниками раси, чужоi вiйськовому iдеалу, книжниками, гендлярами та ремiсниками, цього душа воiна нiколи не подаруе. Таким чином, новому уряду вiд старого дiстався у спадок i ганебний спогад про поразку в Зейтунi, i люта ненависть. А де, як не на великiй вiйнi, випаде нагода помститися? У Туреччинi були проголошенi закони военного часу i надзвичайний стан. Бiльшiсть молодi пiшла на фронт або перебувала в казармах, на околицях.

Залишене ж у тилу вiрменське населення в першi днi вiйни пiсля багаторазових обшукiв було повнiстю обеззброене. Туркам бракувало тiльки одного – слушноi нагоди.

Вiйта Зейтуна звали Назарет Чауш. Це був типовий вiрменський горянин. Худий, сутулий, блiдий, горбоносий, iз пишними вусами. Чоловiк нездоровий i вже немолодий, вiн довго вiдмовлявся вiд покладеноi на нього вiдповiдальностi. Майбутне пахло горiлим, вiн це вiдчував.

Зморшки над перенiссям у Назарета ставали глибшими щоразу, як вiн пiдiймався крутою стежкою в хюкюмет вивчати новi розпорядження каймакама. Болiла знiвечена подагричними вузлами рука, якою старий спирався на сучкувату патерицю. Здоровий глузд пiдказував Назарету Чаушу, що вiдтепер треба дотримуватися тiльки однiеi полiтики: бути у всеозброеннi проти будь-якоi провокацii, остерiгатися всiлякого пiдступу, щоб не потрапити в пастку, i заради Бога чи нечистого зображати з себе оттоманського патрiота.

А загалом урядник так само мало замишляв щось погане проти Туреччини, як i iншi зейтунцi-вiрмени. Туреччина одвiку була долею вiрменськоi нацii. Із землею, на якiй живеш, iз повiтрям, яким дихаеш, не посваришся. Чауш не тiшився дитячими мрiями про звiльнення, бо вибiр мiж султанською та царською iмперiями був важкий, та врештi-решт i неможливий. Назарет погоджувався з афоризмом, який свого часу був популярним серед вiрменiв: «Краще фiзична загибель у Туреччинi, нiж духовна смерть у царськiй Росii».

Третього шляху, здавалося, не було.

Таким чином, тактика щодо турецькоi влади була зумовлена завчасу. В очах зейтунцiв Чауш був утiленням справжнього вождя, тому i вдалося йому пiдпорядкувати iх залiзнiй дисциплiнi. Якийсь час жодних iнцидентiв усупереч таемним задумам адмiнiстрацii не було. Кровожерлива вiйськово-медична комiсiя визнала калiк i хворих придатними до вiйськовоi служби – нехай! Вони i оком не змигнули, пiшли у вiйсько.