40 днів Муса-Дага

Якщо подекуди ще збереглися пережитки минулого, в тому числi i перевага для корiнного османського населення на державнiй i вiйськовiй службi, то це стосуеться таких явищ, якi адмiнiстративним шляхом знищити не можна. Народи змiнюються не так швидко, як конституцii, i реформи запроваджуються на паперi швидше, нiж у життi.

Виклавши своi iдеi про державну полiтику Туреччини, вiн на закiнчення сказав:

– Вiйна принесе змiни в усiх галузях.

Габрiель сприйняв цi слова як добре пророцтво. Але мюдiр раптом вiдкинувся назад, i Габрiель побачив перекошене безпричинною, здавалося б, злiстю веснянкувате обличчя.

– Будемо сподiватися, що не станеться нiяких таких подiй, якi змусили б уряд дати вiдчути певнiй частинi населення, що влада може бути i нещадно суворою.

Коли Багратян звернув на вулицю, що виходила до мiського базару, вiн прийняв два рiшення. Перше: якщо його покличуть, пiти на будь-якi жертви, але вiдкупитися вiд вiйськовоi служби. Друге: непомiтно та спокiйно дочекатися кiнця вiйни в мирнiй тишi йогонолукського маетку.

Позаяк зараз – весна 1915 року, то загальне перемир’я буде укладено через кiлька мiсяцiв: у вереснi або жовтнi. Жодна з воюючих сторiн не зважиться на нову зимову кампанiю. А поки що треба за можливостi зручно влаштуватися i потiм якнайшвидше повернутися додому, в Париж.

Базар потягнув його за собою. Той потiк, що, на вiдмiну вiд европейських вулиць, не знае нi поспiху, нi припливiв i вiдливiв, а неухильно i розмiрено котиться казна-куди, як час – до вiчностi. Здавалося, що перебуваеш не у Богом забутому провiнцiйному мiстечку Антiохii, а в Алеппо чи Дамаску.

Настiльки нескiнченнi та багатолюднi були обидва рукави ринкового потоку, що струмуе в протилежних напрямках. Турки в европейському одязi, з тростинами, в накрохмалених комiрцях i фесках, купцi та чиновники. Вiрмени, греки, сирiйцi – також в европейських строях, розпiзнати iх можна за своерiдними головними уборами. Мiж ними раз по раз трапляються курди та черкеси в нацiональних одежах. Бiльшiсть iз них вiдкрито носить зброю. Уряд, який пiдозрiло коситься на кожен складаний ножик у християнина, дозволяе нестримним гiрським племенам мати сучаснi гвинтiвки i навiть сам обдаровуе iх зброею.

Ось мiсцевi селяни-араби. І подекуди – бедуiни з пiвдня, в довгих, спадаючих складками плащах кольору пустелi, в чудових тарбушах[16 - Тарбуш – рiзновид фески (турец.).], що закiнчуються довгою, до плечей, шовковою китицею. Жiнки в чаршафах[17 - Чаршаф – головне покривало (турец.).