40 днів Муса-Дага

Угоди, капiтуляцii, дотримання прийнятих зобов’язань, закордон! Можу, однак, довiрливо повiдомити шановним панам, що з вiйськового мiнiстерства, вiд його ясновельможностi, самого Енвера-пашi надiйшов наказ вiйськовiй владi роззброiти melum ermeni millet (зрадницьку вiрменську нацiю), а це означае – видалити з армii вiйськовослужбовцiв-вiрменiв i використовувати iх винятково на чорних роботах, на будiвництвi дорiг. Це i е справжня правда! Але про це розповсюджуватися наразi заборонено.

«Цього не можна допускати, я не можу цього терпiти», – думав Габрiель.

А внутрiшнiй голос застерiгав: «Але ж тебе також переслiдують».

Однак темна сила, що пiдняла його з тапчана, вирiшила результат внутрiшньоi боротьби. Багратян вiдштовхнув масажиста i зiстрибнув на кам’янi плити пiдлоги. Потiм огорнув навколо стегон простирадло. Палаюче вiд гнiву обличчя, скуйовджене пiсля лазнi волосся, могутнi плечi та груди – хто б упiзнав у ньому зараз пана в англiйському спортивного крою костюмi? Вiн стрiмко ступив i опинився вiч-на-вiч iз надiленим владою.

За жовтувато-чорними мiшками пiд очима i кольором шкiри, що бувае при хворобi печiнки, вiн упiзнав того самого каймакама. А впiзнавши, знову вiдчув приплив лютi:

– Його ясновельможнiсть Енвера-пашу разом iз його штабом врятувала на Кавказi вiрменська вiйськова частина. Його фактично майже захопили в полон росiяни. Вам це так само добре вiдомо, як i менi, ефендi. Далi. Ви знаете також, що пiсля цього його ясновельможнiсть Енвер-паша в посланнях до католiкоса[19 - Католикос Сиса, або католикос Малоi Вiрменii – другий за духовним впливом i становищем церковно-адмiнiстративного охоплення порiвняно з Католикосом усiх вiрмен у Ечмiадзiнi.

] Сиса i до епископа Конii[20 - Конiя – мiсто на пiвднi Туреччини, адмiнiстративний центр однойменного вiлаета.] з удячнiстю i похвалою вiдгукувався про хоробрiсть sаdika еrmeni millet (вiрноi вiрменськоi нацii). Це послання було, за наказом уряду, опублiковано до загального вiдома. Ось це i е справжня правда! Хто отруюе цю правду, поширюе брехливi чутки, той послаблюе обороноздатнiсть краiни, пiдривае ii еднiсть i той – ворог Османськоi iмперii та державний зрадник! Це кажу вам я, Габрiель Багратян, офiцер турецькоi армii.

Вiн замовк, чекаючи на вiдповiдь. Але беi, приголомшенi цим спалахом лютi, не вимовили нi звуку, i навiть каймакам промовчав, вiн тiльки щiльнiше загорнувся в бурнус, прикриваючи свою наготу. Тож Габрiель iшов iз купальнi переможцем, хоч i тремтячи вiд збентеження.