40 днів Муса-Дага

А коли одягався, то зрозумiв, що, пiддавшись пориву гнiву, зробив найбiльшу, можливо, дурiсть у своему життi. Шлях до Антiохii тепер для нього закритий. А це був единий шлях до повернення в свiт. Перш нiж критикувати каймакама, треба було подумати про Жульетту та Стефана. І все ж вiн був не такий уже невдоволений собою.

Серцебиття у Габрiеля ще не впокоiлося, коли слуга аги Рiфата Берекета запровадив його у вiтальню, в селамлiк прохолодного турецького будинку. Тут була напiвтемрява. Габрiель ходив туди-сюди по величезному пружному килиму.

Годинник, який вiн через недогляд усе ще ставив за европейським часом, показував другу годину пополуднi. Священна година домашнього дозвiлля, недоторканна година пiсляобiдньоi млостi, вiдвiдувати когось у цей час означае грубо порушувати звичай. Багратян прийшов занадто рано. Й ага, непiдкупний хранитель старотурецьких правил поведiнки, звiсно ж змусив себе чекати. Габрiель продовжував мiряти кроками порожню кiмнату, в якiй, крiм двох довгих низьких тапчанiв, стояли ще жаровня i маленький кавовий столик. Вiн намагався виправдати перед самим собою свою нечемнiсть: «Щось вiдбуваеться, точно не знаю, що, i я маю, не гаючи нi хвилини, все з’ясувати».

Рiфат Берекет був другом сiм’i Багратянiв iз найдавнiших часiв, у славетнi днi старого Аветiса. З ним був пов’язаний один iз найсвiтлiших i побожних спогадiв Габрiеля, тому пiсля приiзду в Йогонолук Габрiель вiдвiдав благодiйника вже двiчi. Ага не тiльки надавав молодому Багратяну послуги при купiвлi необхiдних речей, час вiд часу вiн посилав йому людей, котрi за смiховинно низьку цiну пропонували для колекцii старожитностей знайденi при розкопках артефакти.

Господар будинку увiйшов нечутно в своiх тонких капцях зi шкiри цапа, тому застав Габрiеля зненацька. Той усе ще бесiдував iз самим собою. Азi Рiфатовi Берекету було за сiмдесят. Смаглява блiдiсть обличчя, сива борiдка клинцем, опущенi повiки та маленькi бiлi руки, що немов свiтилися. А на головi – феска, зав’язана палевою шовковою хустиною.

То була ознака правовiрного мусульманина, котрий вiдбував релiгiйнi обряди ревнiше та постiйнiше, нiж широкi маси вiруючих.

Старий пiдвiв свою маленьку руку i повiльно, врочисто приклав ii на знак вiтання до серця, губ i чола. Габрiель вiдповiв тим же, так само врочисто, хоча нерви його були вкрай напруженi вiд нетерплячки. Потiм ага пiдiйшов ближче, простягнув праву руку до серця Габрiеля, легко торкнувшись кiнчиками пальцiв його грудей.