40 днів Муса-Дага

Це був символ «серцевого контакту», найпотаемнiшого злиття душ, мiстичний обряд, запозичений побожними людьми в одного ордена дервiшiв. При цьому крихiтна рука засяяла ще яскравiше в ласкавiй напiвтемрявi селамлiка. Багратяну здалося, що ця рука – також личина, можливо, навiть тонша та чутливiша, нiж саме обличчя.

– Друг мiй i син мого друга, – ага починав мову здалеку, i цей зачин був також частиною церемонii. – Щойно ти обдарував мене несподiваною радiстю – своею вiзитiвкою. А зараз ти прикрасив своею присутнiстю мiй сьогоднiшнiй день.

Габрiель знав етикет i знайшов для вiдповiдi правильну форму в дусi антифону[21 - Антифон – церковний спiв, у якому один голос (або хор) вiдповiдае iншому.]:

– Покiйнi моi батьки покинули мене дуже рано, але ти для мене – живе нагадування, що вiдтворюе iхнi образи та любов. Який я щасливий, що знайшов у тобi другого батька!

– Я – твiй боржник, – старий пiдвiв гостя до тапчана. – Сьогоднi ти втрете удостоiв мене своiми вiдвiдинами. Я давно мав би провiдати тебе у твоему домi.

Але ти бачиш, що я старий i немiчний. Шлях до Йогонолука – далекий i важкий. І без того мене чекае невiдкладна та довга поiздка, для якоi я маю поберегти свое слабке тiло. Тому даруй менi!

На цьому ритуал прийому гостя закiнчився. Сiли. Хлопчик принiс каву та цигарки. Господар будинку сьорбав свiй напiй i мовчки курив. Звичай наказував, аби молодший роками вiдвiдувач дочекався, поки старший надасть бесiдi таке спрямування, що дозволить гостю викласти свое прохання. Але ага, мабуть, не був на таке налаштований, вiдмовившись вiд свого затемненого свiту, зануритись у суету буднiв.

Вiн подав слузi знак, i той вручив своему пановi шкiряну скриньку, яку тримав напоготовi. Рiфат Берекет натиснув на гудзик, кришка вiдкинулася, i той погладив своiми одухотвореними старечими пальцями оксамит, на якому лежали двi старовиннi монети – срiбна та золота.

– Ти дуже вчений чоловiк, учився в паризькому унiверситетi, вмiеш читати письмена i вмiеш тлумачити iх. Я ж тiльки неосвiчений любитель старожитностей, то чи менi з тобою рiвнятися? І все ж я кiлька днiв тому приготував для зустрiчi з тобою ось цi двi дрiбнички.

Одну монету – срiбну – тисячу рокiв тому наказав викарбувати вiрменський цар, його iм’я звучить схоже на твое: Ашот Багратунi. Знайшли ii в околицях Ванського озера, це – велика рiдкiсть. Інша ж золота монета – еллiнського походження. Ти i без лупи прочитаеш напис на нiй: «Незбагненним у нас i над нами».

Габрiель прийняв дарунок стоячи.