В очікуванні кінця світу

І це – уявити ж таке! – Маркiян ще тодi нот не знав зовсiм. Це вже потiм, у музучилищi, куди його взяли як виняток за талант, до нього довго доходило i з великими зусиллями дiйшло, що ту саму силу, яка вируе в його душi, виявляеться, можна записати крапками i гачками на смугастому паперi.

Тепер вiн знаний бессарабський саксофонiст. Весь свiт об’iхав. Коли вiн зрiдка приiздить додому, старий Нунка довго миеться в своiй маленькiй лазнi за будинком, одягае нову сорочку, застiбае ii до горла, напуцовуе чоботи i дiстае скрипочку.

І жодного тобi галасливого застiлля, сидять вони по-сiмейному, грають. І вся вулиця бiля Циганського моста завмирае – слухае.

Як вiн там зараз, Нунка… Спить? Чи смалить стару свою чорну люльку. І Циганський мiст, таемничий i мiцний, свiдок рiзних часiв, майже не вiдбиваеться в опiвнiчнiй чорнiй крижанiй водi.

00.20. Друзi моi, друзi милi

Светка iз Сергiем у своему пiдводному човнi. Моi любi Карташови! Як же вони? Чи знають? Може, зателефонувати? У Сергiя завжди увiмкнутий телефон – вiн лiкар-кардiолог.

Та шкода будити. А раптом не зараз? Раптом ще не зараз. Нехай посплять спокiйно. Сергiй спить жахливо, Свiтлана скаржиться. Горлае увi снi:

– Крапельницю! Нiтро! Швидко!

У них дверi оббитi дерматином, в який колись були запакованi iгровi автомати. Якимись незбагненними шляхами безхазяйний дерматин потрапив до Карташових у дiм. Вони оббили цим дерматином вхiднi дверi. І ззовнi, i зсередини. На дверях виявився напис вiд iгрового автомата: «Пiдводний човен».

Коли в них збираються друзi, Свiтлана з Сергiем задраюють люки, i човен лягае на дно – вiдпочиваемо, випиваемо i багато розмовляемо.

Наталка Карташова. Гiдна донька свого батька, весела, щира. Вiдповiдальна i доброзичлива – гiдна донька своеi мами. Свiтлана розповiдала, як перший i другий класи школи Наталка провчилася в Норильську, де Карташови працювали. Таемниче мiсце той Норильськ. Дорiг немае взагалi жодних, крiм повiтряних.

Якщо нельотна погода – все, мiсто вiдрiзане вiд свiту. Славиться як найбiльш забруднене мiсто свiту через гiрничодобувний та металообробний комбiнати. Останнiй побудували в’язнi ГУЛАГу. Норильск, авжеж. Якось там сталась аварiя опалювальноi системи. Не в окремому районi, а в цiлому мiстi. Светка бiгла на роботу i дивилася на свiтловi цифрочки на поштамтi – температура повiтря -40, -45. Вдома грiлися бiля благеньких електрообiгрiвачiв.