Норма

За десять хвилин до восьмоi мама поспiшала на метро, хоча iхала в перукарню, яка знаходилася не так i далеко. На перший погляд здавалося, що вона мало не бiжить, але зранку багато людей поспiшае, тому це нiколи не визивало здивування. Норма вдихала аромат смаженоi кави, який був точнiсiнько такий, як i останнього маминого ранку, i поспiхом направилася до станцii «Ваасанауккiо», як i та. Вона швидко оминула компанiю людей, яка на порозi магазину очiкувала на початок продажу алкоголю, та намагалася розгледiти хоч щось, що могло б вплинути на мамине рiшення, що могло б все прояснити.

Вона вибрала практичне взуття, капрi та бавовняну сорочку з комiром – звичайний робочий одяг; у щось таке мама i вдягнулася того ранку. Норма прошмигнула з ескалатору на перон, як зробила i мама, вибачилася, проштовхуючись через селюкiв, якi не розумiли, що стояти потрiбно праворуч, а не посерединi сходинок. З мамою вони робили так само тiльки-но перебравшись до Гельсiнкi. На перонi вона присiла на лавку, на яку мати не сiдала. Потяг примчав тим самим шляхом. Мама жбурнула взуття та сумочку пiд лавку, а потiм ii вже не стало.

Норма поставила свою сумку точнiсiнько на те саме мiсце, та опустила своi черевики на сiру кам’яну плиту. Мамине взуття та сумочку iй доставили без записки. Вона вiдкрила сумку i витрясла ii, сподiваючись, що вислизне хоч щось, але нiчого там не було, лише старi квитанцii, пошарпанi пластирi, тобто смiття, яке можна знайти у кожнiй дамськiй сумочцi.

Запахи перукарнi, волосяна пилюка. Не валiза. Робоча сумка. Волосяний кольоровий сад. Декiлька застряглих у застiбцi волосин iндiйськоi довжини i один свiтлий, скорiш за все клiентки. Телефон мама забула вдома. Коли тiтка його принесла, Норма була впевнена, що десь в його надрах приховувалося повiдомлення, яке було для неi. Розчарування довело ii до того, що вона кинула його об стiнку. Останнi дзвiнки були з тижня перед Тайландом, повiдомлення стосувалися бронювання часу, його змiни та булочок для церемонii закриття.

Всi повiдомлення та дзвiнки мали вiдношення до «Туккатайка». Мама була модератором фейсбук-сторiнки перукарнi i ii останнiм оновленням за кiлька годин до поiздки було наступне: «Повернувшись з вiдпустки, Анiта знову буде готова створювати своiми чарами найнезабутнiшi зачiски! Акцiя: ламiнування волос власноi довжини!».

Ще один потяг промчав повз Норми, i струм повiтря пройшов по ii щиколоткам.