Норма

Молода пара, що прийшла на зупинку i чекала на трамвай, не побачила нiчого смiшного, та й iнша пара, котра пройшла повз зупинки скандинавською ходьбою, не дивилася на них скоса. Вирiвнявши свое дихання, Норма зрозумiла, що сказав Ламберт: вiн був у мами вдома.

– Я думала, що ви були лише друзями дитинства.

– І дитинства також.

Ламберт дiстав невелику коробку сигар i запропонував iй. Норма похитала головою та подивилася на розклад руху. Наступний через вiсiм хвилин. Таксi приiхало б швидше, вона вмить набрала номер.

Але все ж таки не подзвонила. Телефон повернувся до сумочки. Чого йому треба?

– Це ж стосуеться батька, так?

Лоб Ламберта напружився.

– Будьте добрi, залиште мене в спокоi. Такi привiтання можете передати йому, – сказала Норма.

Мама сказала б те саме. Нiчого особистого. Якнайбiльше нейтральностi, як можна ввiчливiше. Маминi фрази вилiтали самi по собi i Нормi, очевидно, вдалося вибити Ламберта з колii, причому досить влучно, i вона самовдоволено вирiвняла спину.

А чого той чоловiк вiд неi очiкував? Думав, що вона кинеться щось беззв’язно гомонiти або запропонуе випити святкового шампанського?

– Рейо дуже засмучений через те, що у вас такi вiдносини. Вiн дуже за тобою скучив.

Норма закусила губу i встигла проковтнути запитання, про яке не хотiла думати. Воно просто пролетiло в головi. Яким був батько? Той чоловiк знав, а вона – нi. Вона вже не може отримати вiд мами вiдповiдей на запитання, якi ii завжди цiкавили.

Вона не отримала вiд Рейо Росса нiчого, окрiм прiзвища.

– Як я вже сказав ранiше, можемо поговорити i про цi речi також десь у зручному мiсцi, – сказав Ламберт.

Тон його голосу був досить невпевненим, i Норма жахнулася його впливу. Не дивлячись на те, що безлад в ii головi був схожий на небезпеку, яка йшла вiд чоловiка поряд, вона хотiла все ж почути, що Ламберт мiг розповiсти про Рейо Росса, i iй спало на думку прийняти запрошення, бо один келих не зробить зла.

Але вiдразу за цiею iдеею вона вiдчула, як напружилися коренi ii волосся, наче хтось потягнув ii за голову, i це повернуло ii до здорового глузду.

– Не хочу нiчого знати про батька.

– Сумно про це чути, але у моеi справи немае нiчого спiльного iз твоiм татом. Я вже багато рокiв не бачив Рейо. Наша остання спiльна поiздка була десь рокiв десять тому.

Щоки Норми почервонiли. Даремно було б i думати, що батьковi цiкаво почути, як у неi справи.