На нашем сайте вы можете читать онлайн «Реквієм для Рози». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Реквієм для Рози

Автор
Дата выхода
17 апреля 2017
Краткое содержание книги Реквієм для Рози, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Реквієм для Рози. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Раїса Плотникова) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Основна історична складова «Реквієму для Рози» – старі листи. Актриса колишнього театру Садовського, піаністка, пише коханому послання в безвість, змальовуючи жахіття свого існування у Києві на початку 30-х років ХХ століття. Чекісти змушують її працювати прибиральницею і після допитів замивати криваві сліди катувань у підвалі «черезвичайки», а пізніше – супроводжувати знущання над людьми грою на піаніно. Уже в наш час ці листи майже столітньої давності потрапляють до рук скромного доцента, викладача історії. У вирі сучасного життя він іде слідами авторки пожовклих аркушів, переживає власну драму, шукає паралелі в подіях минулих років і знаходить своє кохання вже у круговерті Революції Гідності.
Хто така Роза, яку роль вона відіграла в житті юної актриси-піаністки і як переплелися складні перипетії життя героїв минулого і сьогодення, ви дізнаєтеся із нового роману Раїси Плотникової, який отримав спеціальну відзнаку «Вибір видавця» на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова-2016».
Реквієм для Рози читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Реквієм для Рози без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ну розумiеш, мабуть?
– Платимо готiвкою, а якщо щось нариемо, додамо вiдсоток…
– Нашi люди вкладуть бабло, а в тебе пропаде… Коротше, що там у тебе е по Замковiй горi й пiдземеллю?
Менi одразу нестерпно захотiлося позбутися цих крутеликiв, випхати iх обома руками за межi власноi територii, але, тверезо оцiнивши обставини, зрозумiв, що силовi методи не дадуть бажаного ефекту, i тодi цупкий мозок миттево почав працювати над стратегiчним планом по звiльненню моеi приватноi територii вiд несподiваноi бритоголовоi напастi.
– І хто вам сказав, що в мене е якiсь плани? Загальнi вiдомостi, звичайно, е, бо на те ж я й копирсаюся в iсторичних фолiантах, та якби були плани печер… Нi, хлопцi, я б вам iх нiзащо не вiддав – я б сам вже давно займався розкопками.
– Не чуди, папашо! За якi такi статки ти б копав? Кого б найняв за зарплатню доцента? Та й хто б тобi те дозволив без паперiв, на якi теж потрiбно купу бабла й такий дах, котрого тобi до гроба не мати?
– Ну, може, й так… Може, й не копав би, але докторську вже точно захистив би, а то вже ось скiльки лiт ходжу в доцентах.
– Ти нам зуби не забалакуй. Давай по справi говорити. Так пошукаеш плани чи як?
– Нiчого менi шукати, – я маю таку пам’ять, що й те, чого не було, пам’ятаю, а вже те, що бачив раз, до смертi не забуду. Немае в мене нiяких таких мап i планiв.
– Та-а-к… Значить, не домовились? – напустив на себе суворостi той, що дратував мене папашею.
– Немае про що домовлятися.
На цьому наша перша, але не остання зустрiч обiрвалася. Колоритнi особи зникли за дверима, залишивши по собi мiцний дух чоловiчих парфумiв з домiшками поту, бо спека на дворi стояла така, що навiть мозок плавився, як смалець на пательнi, не кажучи вже про зайвi кiлограми ваги. Кiлограмами я не переймався, бо зайвих у мене нiколи не було, а от за мозок таки трохи хвилювався – втрата свiжоi думки завжди прикро дошкуляла. Та тривога, яка вiдтодi напосiла, покотилася кавалком i почала обростати домислами.
Коли б не це шалапутне дiвча, я б уже не раз мав нагоду дiстатися краю.







