Страта двійника (збірник)

Коли про щось так багато думаеш, воно дiйсно потiм здаеться чимось нереальним. Не вiриться, що вона i справдi тут. (Переводить погляд на жiнку.) Так само не вiриться, що я справдi тут.

Вона: Чому?

Вiн починае готуватися до фотографування. Бере один з апаратiв, обходить стiл, наче пiдшукуючи найкращий ракурс.

Жiнка стоiть осторонь.

Вiн: Я думав не тiльки про картину. Я думав i про вас. І набагато ранiше. Іще навчаючись у школi, вирiзував з газет вашi свiтлини. Я знав вас iз фiльмiв, iз телепередач.

Ви були iстотою з iншого свiту. На яхтi. У Паризькiй оперi. Із президентом… Я пам’ятаю репортаж про вашу участь у сафарi. Знаете, вже студентом я з кiлькома марками в кишенi iздив на великi авкцiони, щоб побачити вас бодай здаля.

У фотоапаратi, якого вiн поклав на стiл, спрацьовуе автоспуск. Жiнка не звертае на це жодноi уваги.

Вона: Ви хочете сказати, що були трохи у мене закоханi? Чи все-таки вся справа у картинi Каналетто?

Вiн: Вам смiшнi моi почуття?

Вона: Хiба я смiюсь?! Хай там як, але готувалися ви довго.

Втiм, не надто ретельно. Ви мали завважити, що на хвiртцi мого прiзвища нема. Звiдки, власне, у вас моя адреса? У магiстратi вам ii дати не могли: вона засекречена, ii знають лише кiлька моiх найближчих знайомих.

Молодий чоловiк пiдходить до штатива, манiпулюе iз «дзеркалкою», знiмае ii, кладе на стiл, виймае з сумки iнший апарат, возиться з блендою, кiлька разiв – нiби для проби – блимае спалахом; повертаеться до штатива.

Вона: Ну ж бо, я вас слухаю.

Вiн (припавши оком до фотоапарата): Менi сором зiзнатися. Ви повиннi пообiцяти менi, що це не матиме жодних наслiдкiв. Це й справдi чистiсiнька випадковiсть.

Вона: Марiанна? Моя служниця?

Вiн: Вона – дочка знайомцiв батькiв мого приятеля.

Вона: Ви дiйсно готовi на все… Але менi здаеться, що я зiпсувала вашу свiтлину… Щось там у вас спрацювало, в цьому апаратi. Автоспуск? Боюся, я потрапила в кадр…

Вiн (трохи злякавшись, мiняе тему): Можу я вас про щось запитати?

Вона: Лiпше не треба – знову вийде яка-небудь нетактовнiсть.

Скажiть краще: про те, що Марiанна сьогоднi пiде на пошту, ви теж домовлялися?

Вiн: Нi. Я кiлька днiв спостерiгав за вашим будинком.

Вона: А точнiше – скiльки?

Вiн: Чотири.

Вона: Але я вас не помiчала. (Ходить по кiмнатi.)

Вiн: Ви нечасто дивитесь у вiкно.

Вона (з ноткою ностальгii в голосi): Навпаки, я роблю це годинами. Люблю дивитися на хмари. Чи ви коли-небудь фотографували хмари?..