Крила. Поезії 1980–1990 років

«Подих доби»

Збiрка «До джерел» (1972) вийшла по п’ятилiтнiй мовчанцi пiсля означеного порогом 30-лiття бурхливого початкового перiоду творчостi поета. Репресивнi хвилi, що перекочувалися протягом цього часу насамперед у гуманiтарно-культурному середовищi, позначились на змiстовому наповненнi збiрки, що вмiстила широку гаму драматичних колiзiй, мислительних i духовних перипетiй тiеi складноi пори. Тут i бунтiвливi, спрямованi в сучаснiсть «Балада про Кармалюка» та «Оскарження Івана Гонти», iнакомовнiсть яких ледь камуфлювалася заголовками; i розгортання сковородинського циклу з осмисленням постатi видатного фiлософа та митця, котрий змiг подолати час непiддатливiстю до спокус свiту; i «Причетнiсть планетарна» та «Зелена брама» з ноосферним вiдчуттям: «А буде свiт, яким його складем»; i гнiвна iнвектива «Мовчанка Стефаника»:

Я ж вам гармати слiв повиставляв!

Я ж нiс за вас камiнного хреста,

Аж захлиналась у сльозах земля!

Так чом же вам зацiпило вуста!

Алюзивне звучання цiеi iнвективи стае зрозумiлiшим, коли взяти до уваги, що саме тодi, пiсля заборони знятого Ю.

Ілленком за Драчевою кiноповiстю фiльму «Криниця для спраглих», разом з Л. Осикою творився «Камiнний хрест» за новелами В. Стефаника, теж вельми прохолодно зустрiнутий i офiцiйною критикою, i непiдготованим глядачем.

Болiсно сприймались i штучно створюванi перепони на шляху до розумiння «простими людьми»: адже в коло постiйних мотивiв поета ще з перших його збiрок входило вiдчуття «провини безневинноi» («Двi сестри»), вiдповiдальностi за iснування «доль забутих», прагнення наблизитися до «тiеi едино озонноi Правди», до якоi йдеш, «Обплетений кiлометрами фiлософiй, / Райдугами симфонiй i мiсячних iнтегралiв», i вiд якоi «Інодi тiльки буваеш на вiдстанi серця» («Балада про дядька Гордiя»).

Роздуми про «призначення» поета i поезii, над одвiчною проблемою творчоi свободи i необхiдностi супроводжують лiричного героя на всьому шляху його духовних змагань та осягнень. «Сонячний етюд», «Крила» (талант i компромiс), «Балада творчостi», «Десь на днi моiх ночей…» (неповторнiсть i сувереннiсть мистецького свiтобачення), «Не будьте самовбивцями…», «Саркастичне» («Слину волячу, Жилу волячу / Наструню на кобзу свою на козачу / Й пiду, обнявшись з двома волами, / Брати на роги модернi бедлами…»), «Ідея фiкс», «Триптих про слова» («Затям собi i стверди це життям, / Що слово – з музики, з гiрких ii агонiй…»), «Чому ти, серце, все болиш частiш?.

.