Сатирикон. Поезії

Як вам у нiй живеться?

Я не щодня задумуюся над усiм цим. Я не думаю про те, як мае себе почувати iнтелектуал.

Якби вам самому потрiбно було б якось окреслити свою роль в украiнському суспiльствi, то який «ярлик» ви б обрали?

Он соняшник перед вами сидить. І в пору цвiтiння. І в пору виробництва олii. Соняшник дуже виснажуе землю. Як i рапс…

К

Канiв

У нас люблять iкони. Шевченко занадто сконцентрував у собi всi прагнення та бажання.

Але Шевченка треба брати в контекстi дивовижних людей, якi його оточували.

Це прекрасний iсторик Костомаров, це суперечливий i несподiваний Пантелеймон Кулiш, це Микола Гулак, який став одним iз дослiдникiв «Витязя в тигровiй шкурi» i написав до Лобачевського французькою мовою про неевклiдову геометрiю.

Шевченко – не «дуб среди долины ровныя». Вiн iснував у оточеннi цiкавих людей. Якби ми це все густiше сприймали, то iнакше ставилися б i до Шевченка.

Кого ще можна додати до украiнського iконостасу?

Франка, звичайно. Це людина величезних потужностей i величезноi трагiчноi долi.

Так само – Лесю Украiнку. Я дуже ii люблю. Я мрiю – якщо в моему вiцi ще можна мрiяти – написати про останнi роки життя Лесi Украiнки та поставити фiльм разом iз Мащенком.

Кого з цих трьох можна було б запропонувати на роль iкони для наймолодшого поколiння украiнцiв?

Шевченка нiким не можна замiнити. Можна додати ще Вернадського.

Чому саме Шевченко?

Тут еднiсть високого таланту чи генiя з вiдповiднiстю життевоi долi. Десятилiття солдатськоi каторги та знущання зробили Шевченка таким чоловiком.

Є цiкаве дослiдження Назаренка – цей дослiдник росiйськоi лiтератури зробив книжку про Шевченка не як про поета, а як про людину в оточеннi мiфiв. Вiн пише про ножi на могилi, що стала мiсцем поклонiння пророковi, про претензii до Шевченка, який не все зробив iз того, що мiг.

Коли таке пише дослiдник Салтикова-Щедрiна та Свiфта, цьому бiльше вiриш, нiж прописним шевченкознавцям.

А чи не забагато тут страждань?

Страждань вистачае.

Я проти голосiнь.

Є такий надзвичайний музичний iнструмент, як трембiта. Вона асоцiюеться насамперед iз похоронами. Але ж вона не тiльки для похоронiв! Вона для народження, хрещення i так далi.

Одну iпостась ми знаемо – голосимо. Голосiння в модi. А момент веселий i свiтлий зовсiм не використовуемо. Тут для мене чудовим прикладом завжди був Параджанов – вiн у всьому мiг знайти щось смiшне, парадоксальне, викличне, епатажне.

Параджанов був гомосексуалiстом.