На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сто днів. Левіафан (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сто днів. Левіафан (збірник)

Автор
Дата выхода
30 ноября 2016
Краткое содержание книги Сто днів. Левіафан (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сто днів. Левіафан (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Йозеф Рот) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Йозеф Рот (1894, Броди, Галичина – 1939, Париж) – австрійський письменник і журналіст, один з найвизначніших німецькомовних авторів першої половини ХХ століття, чиї твори увійшли до скарбниці світової літератури. Більшість його романів екранізовано.
«Сто днів» (1935) – єдиний історичний твір письменника, де на тлі вбивчого безумства імператора Наполеона I подано разюче зображення трагедії малої людини, – а водночас і цілого покоління! – що беззастережно вірила в проголошені ідеали.
«Левіафан» (1940) – один з останніх творів Йозефа Рота, що вийшов друком уже після смерті автора й зображує нині втрачений світ єврейських громад Галичини та Східної Європи.
Сто днів. Левіафан (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сто днів. Левіафан (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Аж тут вiн помiтив малого барабанщика-недолiтка, що iх, добрих синiв його полкiв, було так багато у вiйську, – недолiтка, якого зачали перед якоюсь битвою, мабуть, одразу кiлька батькiв i який народився, певне, в наметi маркiтантки десь у Нiмеччинi, Італii, Іспанii, Росii або Єгиптi.
– Пiдiйди, малий! – проказав iмператор.
Пiдлiток пiдiйшов разом iз барабаном, вiн не мав часу заховати обидвi палички в петлi i стояв незворушно перед iмператором, ще незворушнiше, нiж який-небудь ветеран. Імператор пiдняв хлопця разом iз барабаном угору, потримав його, похитуючи, якусь мить у повiтрi, щоб усi побачили, а потiм поцiлував у обидвi щоки.
– Як тебе звуть? – запитав iмператор.
– Паскаль П’етрi, – вiдповiв малий дзвiнким голосом, немов учень, що в школi вiдповiдае вчителевi. Імператор пригадав, що кiлька днiв тому вже чув це прiзвище, але не знав, iз якоi нагоди.
– Твiй батько живий?
– Так точно, Ваша Величносте! – вiдповiв пiдлiток. – Вiн вахмiстр Тринадцятого драгунського полку.
– Занотуйте: вахмiстр П’етрi, – наказав iмператор ад’ютантовi.
– Ваша Величносте, перепрошую! – мовив хлопець. – Мого батька звуть Левадур, вахмiстр Левадур!
Імператор засмiявся, а разом з ним засмiялися i всi офiцери та солдати поблизу.
– А ти знаеш свою матiр?
– Ваш Величносте, моя мати – праля при дворi.
Імператор раптом пригадав:
– Їi звуть Анжелiна?
– Так точно, Ваша Величносте, Анжелiна!
Усi офiцери та солдати знову засмiялися, але невдовзi споважнiли.
– Занотуйте, – наказував iмператор ад’ютантовi, – праля Анжелiна П’етрi.
Інспекцiйний обхiд тривав довго. Імператор навмисне затягував його, бо не хотiв повернутися додому зi свiжими спогадами про похмурий материн салон. Коли вiн повернувся до палацу, був уже пiзнiй пополудень, за годину мав початися вечiр, уже сутенiло. Імператор був задоволений минулим днем. Йому здавалося, нiби вiн провiдував матiр не сьогоднi перед обiдом, а колись давно. Пригадав Анжелiну П’етрi, жiночку з хатньоi челядi, яку бачив у нiчному парку.











