На нашем сайте вы можете читать онлайн «Автохтони». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Автохтони

Автор
Дата выхода
30 ноября 2016
Краткое содержание книги Автохтони, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Автохтони. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор () в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Марія Галіна – відома російська поетка та письменниця українського походження, біолог за освітою, лауреат численних літературних премій з поезії, прози та фантастичної прози (зокрема двічі – персональної премії Бориса Стругацького). Химерна проза Марії Галіної набула визнання критиків та завоювала любов читачів.
Роман «Автохтони» російською вийшов друком у 2015 році і був відзначений критикою як одна з найяскравіших літературних подій року.
До безіменного міфічного міста, яке багатьом, однак, видасться знайомим, прибуває такий самий безіменний герой – людина без імені і без персональної історії. Взагалі, він начебто мистецтвознавець, який приїхав, щоб написати статтю про постановку безмаль столітньої давнини опери «Смерть Петронія».
Тіні оживають, місто наповнюється вихідцями з минулого, яке начебто давно завершилося, але водночас триває. Оперна співачка, вбита просто на сцені ревнивим коханцем, відроджується у власній напівбожевільній праонуці; офіціантка в місцевому кафе працює тут, за її власними словами, з кінця XVIII століття, а всюдисущий старигань, якого головний герой винаймає як консультанта, схоже, і зовсім вічний. Усі разом вони формують дивну і відмерлу расу стародавніх мешканців цього міста – похмурих і загадкових автохтонів…
Автохтони читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Автохтони без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Не ваша справа, – сердито вiдповiв старий. І пiдвiвся, спираючись на тростину. В тростини було красиве срiбне рукiв’я з вовчою головою.
Музиканти тихенько виводили щось свое клейзмерське. Офiцiант безшелесно прилетiв, принiс решту. Вiн повернув решту офiцiантовi.
– Гадаю, юначе, – сказав старий суворо, – ми ще не раз побачимося. Мiсто в нас маленьке.
– Не сумнiваюся. У сенсi, що побачимося. Чи не нагадаете, Воробкевич де мешкае?
– Вулиця Свободи, двадцять. Там навiть дошка е.
– Мер там усiм почесним громадянам квартири даруе, – втрутився офiцiант.
– Я зрозумiв, – сказав вiн. – Свободи, двадцять. Сказати, що вiд Шпета.
– Це обов’язково, – погодився старий.
– Я не буду про масонство. Нащо менi?
Снiг за вiкном сипав i сипав, перетворюючи кожен вуличний лiхтар на мiнiатюрну скляну кулю.
* * *
Фонтан, до того безводний, викидав джгути червоноi, зеленоi, золотоi сяючоi води. Народу на площi ще побiльшало, йому довелося проштовхуватися, обминаючи гультяiв. Пальцi нiг у змоклих черевиках спочатку болiсно занили, потiм зовсiм затерпнули. Сам дурень, чому так легко вдягся? Гiсметео спочатку обiцяло до плюс десяти, потiм передумало, але вiн визнав за краще дотримуватися первинного прогнозу.
– Herr, bitte![1 - Добродiю, будь ласка! (Нiм.)]
У нiмця був здоровий рум’янець, нiжна молочна шкiра i добрий кiстяк. Блакитнi, як у кошеняти, очi розгублено клiпали.
– I beg you pardon?[2 - Перепрошую? (Англ.)]
Тепер всi знають англiйську, нiхто не знае нiмецькоi. Але ж Австро-Угорщина теж була цiлком собi iмперiя.
– I have lost my companions.[3 - Я загубив своiх товаришiв (Англ.).] – Нiмець англiйською говорив, як i належить нiмцевi, побiжно, але дуже зрозумiло. Не те що носii мови.
– Why don’t you call them then?[4 - Чому ж ви тодi iм не зателефонуете? (Англ.)]
Вiн подумав, що нiмець не хоче витрачатися на роумiнг, але той жалiбно сказав:
– They are unavailable… catacombs, you see?[5 - Вони недоступнi. Розумiете, катакомби… (Англ.










