На нашем сайте вы можете читать онлайн «Автохтони». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Автохтони
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
30 ноября 2016
Краткое содержание книги Автохтони, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Автохтони. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор () в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Марія Галіна – відома російська поетка та письменниця українського походження, біолог за освітою, лауреат численних літературних премій з поезії, прози та фантастичної прози (зокрема двічі – персональної премії Бориса Стругацького). Химерна проза Марії Галіної набула визнання критиків та завоювала любов читачів.
Роман «Автохтони» російською вийшов друком у 2015 році і був відзначений критикою як одна з найяскравіших літературних подій року.
До безіменного міфічного міста, яке багатьом, однак, видасться знайомим, прибуває такий самий безіменний герой – людина без імені і без персональної історії. Взагалі, він начебто мистецтвознавець, який приїхав, щоб написати статтю про постановку безмаль столітньої давнини опери «Смерть Петронія».
Тіні оживають, місто наповнюється вихідцями з минулого, яке начебто давно завершилося, але водночас триває. Оперна співачка, вбита просто на сцені ревнивим коханцем, відроджується у власній напівбожевільній праонуці; офіціантка в місцевому кафе працює тут, за її власними словами, з кінця XVIII століття, а всюдисущий старигань, якого головний герой винаймає як консультанта, схоже, і зовсім вічний. Усі разом вони формують дивну і відмерлу расу стародавніх мешканців цього міста – похмурих і загадкових автохтонів…
Автохтони читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Автохтони без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Таемне товариство самотнiх старих, якi трусяться над уламками Атлантиди.
Перед останнiми дверима Воробкевич зупинився. Боiться, може, Баволь зараз раптово зробився модним, а вiн, Воробкевич, i не знае? Або що впустив до будинку грабiжника? Просто – шахрая? Вiчнi острахи колекцiонера. Шпету в цьому сенсi простiше, колекцiя Шпета становить цiннiсть тiльки для нього самого.
– Так ви кажете, вас Шпет направив?
– Хiба вiн не телефонував вам?
– Так, – Воробкевич потрусив щоками, – так, звiсно Шпет говорив.
– Великий стиль завжди користуеться попитом, коли вiн закiнчуеться. Рано чи пiзно вiн набридне, i згадають про андеграунд. Треба просто мати терпiння.
Воробкевич вiдiмкнув дверi, понишпорив по стiнi в пошуках вимикача.
– Баволь, – замислено бурмотiв Воробкевич, озираючи кiмнату банькатими черешневими очима. – Десь тут у мене вiн стояв, Баволь. Тут? Так, здаеться, тут.
Воробкевич перевертав картини, побiжно дивився на них i знову ставив обличчям до стiни.
– А! – сказав Воробкевич.
Вiн пiдiйшов ближче.
– Так, точно, Кароль Баволь. Це його пiдпис. КаБе латиницею, бачите, там, у кутку?
Вiн повiрив Воробкевичу на слово. Може, й Баволь.
– У вас що, тiльки одна його робота?
– Та нi ж. Ось, уся ця купка. Ну, небагато, звiсно. Але, здаеться, все, що зберiглося.
– Блякнуть. Знаю.
– Час вбивае, – сказав Воробкевич.
На невеликому, п’ятдесят на п’ятдесят, картонi уторована курна дорога оминала будiвлю з рожевого каменю, скорiше за все, храм.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Автохтони, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Другие книги автора
Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора ! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.
Похожие книги
