Дракон з Перкалабу

І ось тут, коли вони почали цупити кукурудзу, – так ii ж було цiле поле! – безкрае поле над Прутом, наповнене шурхотом i дзвоном, – Владка вже не могла насолоджуватися сама – вона покликала на iмпровiзований пiкнiк усiх друзiв з iхньоi маленькоi вулицi. Пекли кукурудзу, шматочки яблук, нанизанi на гiлки. І само прийшло, iдея лежала взагалi на поверхнi. Постае питання, що iз цими кукурудзяними рильцями ще робити, якщо вони спочатку нiжнi лискучi й маслянистi, а за хвильку – вже сухi, крихкi, ламкi – i трохи потреш – уже порохна.

Правильно, це треба палити. Сестра Ірка мерщiй зганяла за журналом «Пiд прапором ленiнiзму», що його з якогось дива передплачували батьки. Вiн, цей невеликий журнал, видрукуваний на газетному паперi, був нецiкавий i без картинок. І, на вiдмiну вiд «Мурзилки» i «Барвiнка», приходив часто-часто, мало не щотижня. Усi дiти вiдiрвали собi по аркушевi, згорнули самокрутки. Саркисян продемонстрував, як вiн дiдусевi самокрутки з тютюном лагодив, спритно вправлявся. І всi дiти повагом розсiлися кружком й зайшлися смалити й бухикати. За цим заняттям i застукав усю превеселу громаду експериментаторiв Владчин батько.

Усi отримали по тих мiсцях, куди встигла влучити важка чоловiча рука, – хто по потилицi, хто по п’ятiй точцi. Окремо старша Владчина сестра Ірка дiстала по шиi за наругу над свiжим номером журналу «Пiд прапором ленiнiзму», за яким батько-комунiст вiдповiдально i серйозно готувався до полiтзанять у своiй органiзацii. А Владка вигулькнула з-пiд батькового лiктя i дременула в близенький лiсок, одразу за кукурудзяним полем, – нiжки були довгi, легкi, жвавi, розгнiваний батько було кинувся вслiд, але тiльки кулаком пригрозив.

Потiм, через якийсь час, вiн раптом помiтив, що Владка давно вдома i зосереджено пораеться по господарству: то волочить, перехилившись тоненьким тiльцем i пихкаючи вiд старанностi, величезне вiдро води з колонки на вулицi, то поливае огiрки в теплицi або квiти у дворi, то чистить кролячi клiтки. Власне, виконуе тi завдання, якi й були б данi iй у виглядi покарання.

Владка була наймолодша, i батько, посмiюючись, приречено вiдмахнувся тодi: ну нехай, виросте – зрозумiе.

Тiльки одного разу не витримав батько i дiстала молодша його улюблена донька на горiхи – поскаржилися на неi сусiди. І, власне, бачив, що стала вона про щось замислюватися. І мама Владчина теж помiтила i наказувала, мовляв, Владо, займися чим-небудь. І не смiй робити те, що ти надумала.