Пророк

Як у полi на могилi

Вовкулак ночуе,

А сич в лiсi та на стрiсi

Недолю вiщуе.

Як сон-трава при долинi

Вночi розцвiтае…

А про людей… Та нехай iм.

Я iх, добрих, знаю.

Добре знаю. Зоре моя!

Мiй друже единий!

І хто знае, що дiеться

В нас на Украiнi?

А я знаю. І розкажу

Тобi; й спать не ляжу.

А ти завтра тихесенько

Боговi розкажеш.

Село! i серце одпочине:

Село на нашiй Украiнi —

Неначе писанка, село.

Зеленим гаем поросло.

Цвiтуть сади, бiлiють хати,

А на горi стоять палати,

Неначе диво.

Широколистii тополi,

А там i лiс, i лiс, i поле,

І синi гори за Днiпром.

Сам Бог витае над селом.

Село! Cело! Веселi хати!

Веселi здалека палати,

Бодай ви терном поросли!

Щоб люди й слiду не найшли,

Щоб i не знали, де й шукати.

В тому Господньому селi,

На нашiй славнiй Украiнi,

Не знаю, де вони взялись, —

Приблуда князь. Була й княгиня.

Ще молодi собi були,

Жили самi.

Високi на горi палати,

Чималий у яру ставок,

Зелений по горi садок,

І верби, i тополi,

І вiтряки на полi,

І долом геть собi село

Понад водою простяглось.

Колись там весело було.

Бувало, лiтом i зимою

Музика тне, вино рiкою

Гостей неситих налива…

А князь аж синiй похожае,

Та сам несмiлих наливае,

Та ще й покрикуе «вiват!».

Гуляе князь, гуляють гостi;

І покотились на помостi…

А завтра знову ожива,

І знову п’е, i знов гуляе,

І так за днями день минае,

Мужицькi душi аж пищать.

Судовики благають Бога…

П’яницi, знай собi, кричать:

– І патрiот! i брат убогих!

Наш славний князь! Вiват! Вiват! —

А патрiот, убогих брат…

Дочку й теличку однiмае

У мужика… І Бог не знае,

А може, й знае, та мовчить.

Княгиня взапертi сидить.

Їi i в сiни не пускае

Убогих брат. А що ж робить?

Сама втекла i повiнчалась,

І батько й мати не пускали,

Казали: вгору не залазь.

Так нi, за князя. От i князь!

От i пишайсь тепер, княгине!

Загинеш, серденько, загинеш,

Мов ряст весною уночi.

Засхнеш, не знатимеш нiчого,

Не знатимеш, як хвалять Бога,

Як люде люблять, живучи.

А жить так, Господи, хотiлось!

Хотiлось любити,

Хоть годочок, хоть часочок

На свiт подивитись.

Не довелось, а все було,

Всього понадбала

Стара мати.