На нашем сайте вы можете читать онлайн «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей

Автор
Дата выхода
15 июня 2016
Краткое содержание книги Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антін Мухарський) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Антін Мухарський – письменник, арт-куратор, галерист, телеведучий. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або смерть» та мистецької платформи «Український культурний фронт». Народився, живе та працює в Києві. Розлучений. Багатодітний батько.
Орест Лютий – професор антропології. Автор та художній керівник музичного проекту «Лагідна та Сувора українізація». Народився, живе та працює в м. Стрий. Неодружений.
Роман «РОЗРИВ» створено за всіма законами компілятивного жанру епохи постмодерну та сучасної української неогероїки. Будь-яке звинувачення авторів у розпалюванні міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, фашизмі, расизмі, гомофобії є неприпустимим і свідчить про нестачу інтелекту та освіти, розумову обмеженість та тупість у адептів подібних звинувачень. Читання цього роману не рекомендовано людям, схильним до екстремізму, тероризму, побутового насильства, людям із нестійкою психікою, синдромом совкового дебілізму та проявами політичної шизофренії, дітям до 18 років, вагітним жінкам. Заборонено читання людям БЕЗ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ!
Після прочитання цього попередження жодні претензії не приймаються.
Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
А як стане чоловiк дибки, як скине тварюку зi своеi шиi, то вже скиглить i верещить: «Падонак, нiгодяй, я тебе добра желаю, а ти со мною вона как!». Усе видае себе за золоту рибку iз казки, а насправдi – лише лайлива стара.
І не вiзьме до голови, що чоловiка поважати треба, бо на те й даеться чоловiк жiнцi, щоб жiнкою бути – лагiдною, мудрою, надихати, а не сварити, кохати, а не примушувати, болi й рани лiкувати, а не всаджувати гострi пазурi у саме серце. Тодi й чоловiк вiдгукнеться, вiдкриеться, все зробить, аби щасливою була, подаруе дари небеснi й життя вiчне у виглядi дiтей щасливих i здорових.
А ще вона завжди права – кацапська баба, а навiть якщо не права, то все одно права, бо «я же – женщiна». А ще, не дай Боже, – мати, то все – ховайся. Материнство для кацапськоi баби – свiдоцтво ii бiологiчноi повноцiнностi. Як для кацапа у тюрмi вiдсидiти чи в армii вiдслужити, так для кацапки – «детей нарожать».
Цiлi армii невдоволених, хижих, заздрiсних кацапських баб позасiдали в редакцiях бульварних видань та таблоiдних сайтiв, чигаючи на поживу: кого б заклювати, кому б на голову помиi вилити, а кого й заживо зжерти.
– Ось чому я й досi не одружений, – каже Орест зiтхаючи, – бо не знайшов того единого кохання, але вiрю, знаю, що зустрiну ще дiвчину своеi мрii, отаку, як у наступнiй пiснi, що ii ми присвячуемо украiнським жiнкам: нашим берегиням, нашим янголам-охоронцям. Мамам, дружинам, сестрам, донькам, якi завжди поруч у найважчi моменти. У горi й у радостi, у мирi i вiйнi, у скорботi й трiумфi.







