Майська ніч, або Утоплена

«Та й що ж?»

«А що ти з ним подiеш? Удав, старий хрiн, як звичайно, глухого: нiчого не чуе, та ще й лаеться, що волочуся бозна-де, гульки справляю, фiглi виробляю з хлопцями на вулицях. Та не тужи, моя Галю! Ось тобi слово козацьке, що таки умовлю його».

«Та тобi тiльки аби слово сказати, Левку – i все вийде на твое. Я знаю це по собi: часом i не послухала б тебе, а скажеш слово – i несамохiть роблю, чого тобi хочеться.

Сонце низенько, вечiр близенько,

Вийди до мене, мое серденько!

Глянь, глянь!» вела вона далi, поклавши голову на плече йому й звiвши очi вгору, де синiло без кiнця, без краю тепле украiнське небо, зап'яте знизу кучерявими вiтами вишень, що стояли перед ними. «Глянь, он-он далеко блимнули зiрочки: одна, друга, третя, четверта, п'ята… Правда ж, то ангели божi повiдчиняли вiконця у своiх ясних хатках на небi та й дивляться на нас? Так, Левку? Адже це вони дивляться на нашу землю? Що, коли б у людей та були крила, як у птахiв, – туди б полетiти високо, високо… Ух, страшно! Жоден дуб у нас не дiстане до неба.

А кажуть, проте, що е десь, у якiйсь далекiй землi, таке дерево, що шумить верховiттям у самому небi, i бог сходить ним на землю вночi саме проти Великодня».

«Нi, Галю; у бога е довга драбина од неба аж до землi, ii становлять проти Великодня святi архангели; i скоро бог ступить на перший щабель, усi нечистi духи полетять стрiмголов i купами попадають у пекло, i тим-то на Христове свято жодноi нечистоi сили не бувае на землi».

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.

litres.ru/mikola-gogol/mayska-n-ch-abo-utoplena/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.