Євгеній Онєгін

Євгенiй Онегiн

Олександр Пушкiн

«Євгенiй Онегiн» – твiр, який принiс своему творцевi свiтову славу, став новою вiхою розвитку росiйськоi лiтератури, i, безсумнiвно, став найвизначнiшим у творчостi генiального Олександра Сергiйовича Пушкiна. «Євгенiй Онегiн» – роман у вiршах, робота над яким зайняла бiльше семи рокiв. Непроста iсторiя стосункiв Євгенiя Онегiна i Тетяни Ларiноi, одягнена у вишукану вiршовану форму, за визначенням Белiнського, стала енциклопедiею росiйського життя, i, поза сумнiвами, не втратить своеi актуальностi.

Олександр Пушкiн

Євгенiй Онегiн

Роман у вiршах

Petri de vanite il avait encore plus de cette espece d'orgueil qui fait avouer avec la meme indifference les bonnes comme les mauvaises actions, suite d'un sentiment de superiorite, peut-etre imaginaire.

Tire d'une lettre particuliere[1 - Пройнятий марнолюбством, вiн, опрiч того, мав особливу гордiсть, що примушуе визнавати з однаковою байдужiстю як добрi, так i лихi вчинки, внаслiдок почуття вищостi, може, гаданоi.

Вступ

Не свiт хотiвши звеселити

У гордостi його пустiй,

Поруку б я хотiв явити,

Тебе гiднiшу, друже мiй,

Гiднiшу мислей величавих,

Душi, де мрiя розцвiта,

Де в шатах простих, нелукавих

Живе поезiя свята;

Та що ж – лиш кiлька глав пiстрявих

Тобi в дарунок я зiбрав,

Напiвсмiшних, напiвпечальних,

Простонародних, iдеальних,

Недбалий плiд моiх забав,

Хвилин натхнення бистрольотних,

Зiв'ялих рано лiт моiх,

Досвiдчень розуму холодних

І серця записiв гiрких.

Глава перша

І жити квапиться, i почувать спiшить.

    П. Вяземський

I

«Мiй дядько чесний без догани,

Коли не жартом занемiг,

Небожа змусив до пошани

І краще вигадать не мiг,

Воно й для iнших приклад гожий;

Але яка нудота, боже,

При хворiм день i нiч сидiть,

Не покидаючи й на мить!

Яке лукавство двоязике —

Напiвживого розважать,

Йому подушку поправлять,

Журливо подавати лiки,

Зiтхать i думку берегти:

«Коли ж вiзьмуть тебе чорти!»

II

Так у пилюцi, на поштових

Гадав гульвiса молодий,

Що з волi Зевса прав спадкових

Набрав по всiй рiднi своiй.

Людмили друзi та Руслана!

З героем нашого романа

Без передмов, у цей же час

Дозвольте познайомить вас.