Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

І знову ж – нема, нема часу…

Пiсля виборiв дам вказiвку губернаторам, щоб поставили хрести чи пам’ятники мужньому Федоровi i щиросерднiй бабi Гелi. І одеський губернатор вiдвiдае Федьову дочку, дiзнаеться, чим можна допомогти iй.

Покiйна мама теж казала, що мною опiкуеться украiнська свята Оранта. Покрова. Згоден. Менi треба жити, щоб служити своему простолюду, моiм прихильникам i виборцям. Нарештi мають свого Президента. Я повернув iм пам’ять. Пам’ять про них таки, про них самих. Яка це каторга, якби хто тiльки знав! Нести важенний хрест обов’язку перед своiм народом.

Тiльки при менi про Украiну заговорив свiт.

Покровонько, Пречистая Дiво! Ти не раз покривала своiм омофором – вишиваним рушником – Украiну i люд ii православний. Зроби це й сьогоднi. Сотвори свое чудо для мого народу. Не дай йому помилитися! Вiн же в мене такий наiвний, такий марновiрний. Однi купують його грiшми. Іншi – солодкими обiцянками-цяцянками. А врештi-решт вiн залишаеться одуреним i злиденним. Скiльки це може тривати? Годi!

Благаю тебе, Оранто! Допоможи цiеi ночi менi i бiднiй твоiй (так-так – твоiй) Украiнi! Робила це багато разiв.

Вчини й сьогоднi. Ти – наша оборона i наш захист. Молю тебе… Зiйди до мене сьогоднi. Прихилися. Он скiльки твоiх, намолених за кiлька столiть, образiв у моему iконостасi… Зiйди до мене…»

Дерев’яна стiна президентського кабiнету на державнiй дачi завiшана старовинними iконами, з яких поглядають на Президента з iкон очi багатьох украiнських Божих Матерiв, Ісусiв. А ще святi Георгiй Побiдоносець, Володимир, Миколай, Пантелеймон, архiстратиг Михайло…

Любив, коли дивилися на нього лише при свiтлi камiна, тодi завше здавалося, що вони прихильнi, заохочують вiрити в особливу його роль та надзвичайну мiсiю.

Але сьогоднi не хотiв горiти камiн. Свiтло сочилося тiльки з великого телевiзiйного екрану, освiтлюючи далеку вiд iконостаса стiну. Не було звичного i бажаного ефекту. Не було тiеi приемноi ворожби, солодкоi мiстики, яку дарував вогонь iз камiна i яку Президент любив над усе. Не було.

Вiн перехрестився до своеi найулюбленiшоi iкони. До генiальноi копii, в якiй використано образ Богородицi з давньоi козацькоi iкони «Покрова Божоi Матерi на Запорозькiй Сiчi».

Пiд час першого вiзиту Президента Украiни до Туреччини Вселенський патрiарх Варфоломiй запросив його до своеi резиденцii в Стамбулi. За розмовою про можливiсть помiсноi Церкви в Украiнi патрiарх розповiв Павловi iсторiю появи першоi iкони «Покрова Божоi Матерi».