Сліди на піску

Нас вмундирували, роздали п’ятизаряднi карабiни, вишикували в бараку вздовж лiжок, й фельдфебель Кац, вусатий тiролець, повiльно крокував, погойдуючись на носаках, вздовж здвоеноi шеренги i з напускною суворiстю придивлявся до виправки новобранцiв, а теж до виразу облич, на яких мали вiдбиватися лише вiрнопiдданiсть, субординацiя, готовнiсть виконати наказ – i нiякоi там хоча б тiнi смутку, розгубленостi або, крий боже, невдоволення не смiло висвiтитися в очах молодих жовнiрiв.

Бiля мене на правому фланзi стояв виструнчений, мов до рапорту, високий, кремезний, iз зухвалим полиском в очах Мелитон Небожитель; незалежний його вигляд умить запримiтив фельдфебель, i видно було – вiдразу пройнявся солдафонською неприязню до новачка. Пильно приглядався до виправки бравого новобранця – кутського штрамака, який звик дбати про свiй зовнiшнiй вигляд, i довго не мiг знайти зачiпки; фельдфебель мiряв очима Мелитона з голови до нiг та впоперек, i, врештi-таки запримiтивши на комiрi його кiтеля загнуту вилогу, втiшно вигукнув:

«Unf?rmlich!»[7 - Не за формою! (нiм.

Вiн вивiв Мелитона з шеренги й злiсно сiпав за вилогу комiра, раз у раз повторюючи незрозумiле слово; Мелитон слухняно поправляв комiр, пригладжував долонями кiтель, дотикався до багнета на поясi, вiдтягував пальцем ремiнь карабiна, щоб тiснiше прилiг до спини, й коли фельдфебель уловив нарештi в очах новобранця близьку до страху покiрнiсть, наказав йому стати в шеренгу, спитавши при цьому:

«Was habe ich gesagt?»[8 - Що я сказав? (нiм.

На мiй подив, Мелитон зрозумiв, про що його спитав фельдфебель, певне, знав трохи нiмецьку мову вiд тата, який частiше бував у Вiднi, нiж сам цiсар, i вiдрапортував макаронiчно:

«Мельдую gehorsam: ich bin оферма!»[9 - Мельдую слухняно: я е оферма! (макарон.)]

Ото, моi любi, звiдси i взялася ця прозиванка для нехарапутiв, яку нашi люди, треба чи не треба, вживають, не розумiючи значення слова…

Та вельми прикро менi вiд того, що воно причепилося до всiх, хто служив у Тридцять шостому кавалерiйському регiментi, i до мене теж…

Фельдфебель Кац довго нас оглядав, однак не знайшов причини нi до кого бiльше присiкатися.