Сповідь

– Га?

– Хустку подай! – сказало вусате обличчя.

Молода подавала на тарелi хустку. Я встав й оперезав нею молодого…

Дзвонили дзвони, менi потiм довго чувся той дзвiн, наче розбивались об хвилi осенi згустки сонячного соку. Мiднi кулi розприскувалися на тисячi скалок; ми втонули у святковiй юрбi, в ошатнiй, важкiй, задиханiй, яка горiла бажанням танцювати й спiвати. Ми танцювали й спiвали, як i всi довкола; вихрилося повiтря, гаряче ставало у пишнiм святковiм строi; голоси скрипок спiвали, цимбали дзвiнко постогнували, ми були обкиданi дзень-чистими сiтками звукiв; бив бубон, лящали бубонцi, тупотiли чоботи; здавалося, юрба була пов'язана сивими пасмами бабиного лiта, юрба дихала, й рухалася, й тупотiла влад; весело повискували жiнки, а ще тонше – дiвчата; грубо й хрипко галайкали чоловiки; пiт котився по смуглявих, лискучих лицях; очi палали, як жарини; вогкi руки чоловiкiв спрагло притискали до себе жiночу плоть; дiвчата рум'янiли щоками, кожна з них перетворилася у красуню не гiршу, анiж наречена, – хто б тут iз нас, молодих, та й не загубив би парубоцькоi волi? Я вiдчувався п'яним од цiеi осенi, вiд звукiв, що закручували мене, заносили, захоплювали, крутили, – я танцював, не знаючи вiдпочинку, по черзi закохуючись в одну, другу, третю й десяту панну; всi вони менi подобалися надзвичайно;, всi мене чарували, надили, вабили, я хотiв цього почуття, хотiв забутися, завертiтися, хотiв дихати дурманливим духом дiвочих тiл, якi пружинили, пiдскакували, погойдувалися; я нiби запалювався зсередини – все ставало прекрасне й манливе, все спiвало й тупотiло в гiнкому нестримному русi…

(Пiзнiше я прикликав собi це видиво для того, щоб зiгрiтися.

Коли зовсiм застигала в моiх жилах кров, коли вiдчай знесилював мене i коли я вiдчаювався. Тодi й приходило в уяву оце гаряче видиво, оця юрба, яка вмiла i знала, як веселитися. І диво учинялося: кров у менi починала пульсувати живiше, тепло розповзалося по тiлi, i хоч страждав я не менше, тепла надiя починала огрiвати менi серце).

Я вийняв хустку з кишенi, дав кiнець у руку молодого i, тримаючись за другий, повiв його з-за столу. На дворi баби приготували стiльця, дiжу, хлiб i сiль. Я вивiв молодого, й на нас полився золотий осiннiй день. Мати обсипала збiжжям сотниченка, була задоволена й усмiхнена, тодi голосно зметнувся вгору спiв свашок:

Ой сип, матiнко, овес.