Панна квітів

– І неправильний закон, – прошепотiв улесливо на вухо Зимi Чорний Птах, – Дуже дурний той закон: i перший, i другий, i третiй. От що пораджу тобi я, друг твiй сердечний, з любовi до тебе, а не до твоiх сестер. Красивий той, хто сильний у свiтi, а сильний той, хто мае владу. Прожени сестер i побачиш, що станеться.

– Що ж станеться, друже мiй сердечний? – спитала Зима.

– А станеться те, що ти найкрасивiша зробишся. Забереш у сестер iхню красу i в чотири рази красивiша станеш.

– В чотири рази красивiша? – спитала Бiлокоса.

– Еге ж, – вiдповiв Чорний Птах, – Станеш така, що я тебе навiки полюблю.

Роздiл 2

А в цей час Зеленокоса сестра готувалася вже вийти з Блакитного палацу. Вона вiдчинила дверi, але не подув, як завжди, Теплий Вiтерець, що його посилала назустрiч iй Бiлокоса сестра. Здивувалася Зеленокоса, озирнулася навкруги: снiг, крига навколо i грають у труби хлопцi Холоднi Вiтри. Нi, не помилилася вона, пора вже ii надiйшла, але чому це так зимно надворi, чому так непривiтно й сiро? Зеленокоса побiгла чимдуж до трону, мерзнучи й хукаючи у пальцi, i, хоч була вона гарна й зелена, не зустрiла ii прихильно Бiлокоса.

Не всмiхнулась, як звикла до того Весна, не привiтала ii лагiдним словом, а сидiла похмура й насуплена, на плечi в неi чорнiло гнiздо, i визирав звiдтiля чорний-пречорний Птах. Захотiлося Зеленокосiй повернутися назад до Блакитного палацу: може, вона помилилася, може, й справдi не пора ще iй?

Але нi, серце сказало: таки пора.

Окрiм того, дуже близько пiдiйшла до Бiлокосоi, якось негарно ii ображати. Отож Зеленокоса вклонилася чемненько й проказала:

– Доброго дня, люба моя сестро, от я й прийшла!

Але не зiйшла iз трону Сестра-королева, не поцiлувала

наступницю i не вiдказала, як у них водилося:

– Я вже тебе зачекалася, сестро. Сiдай, поцарюй, бо

твоя пора.

Зовсiм нiчого такого не вчинила Бiлокоса, а тiльки насупилася грiзно.

Чорна ж Пташка, котра звила гнiздо на ii плечi, каркнула щось незрозумiле.

Тодi зовсiм схвилювалася Весна.

– Чи ж ти забула, сестро? – спитала, – Вже кiнець лютого, треба тобi, сестро, iти з цiеi краiни…

– Ну от, моя правда, – каркнув Птах, – Вона тебе проганя…

Тодi розсердилася Бiлокоса i як махне рукавами, як завiе! Знову приклали труби до вуст хлопцi Холоднi Вiтри i заграли-заголосили.