Людина

] на день Божий та й проглитала iх у цiлiм значеннi того слова! А як розумiла про се опiсля розказувати! Юрбою окружали ii мужчини, i то ще молодi, а вона говорила, розбирала i перечилась, що тiльки – Боже, змилуйся! Бесiди пекучi, – немов залiзо, небезпечнi слова, як: соцiалiзм, натуралiзм, дарвiнiзм, питання жiноче, питання робiтницьке бринiли, мов бджоли, бiля чесних ух панi радниковоi й лякали, наче страшила, в бiлiй днинi ii набожну душу, денервували ii та спроваджували безсоннi ночi… Мало що розумiла вона з того; вiдчувала однак[13 - справдешне чисте серце материнське завсiгди на правiй дорозi], що дуже лихий i небезпечний демон заволодiв душею доньки, котру панi радникова так обережно стерегла, та й внiс ii в краiну смiшливостi й безумства! Наче iскри огнянi сипалися слова з уст дiвочих i падали важкими ударами на бiдну женщину.

Ах, що вона сього дожити мусила, що ii донька розвивала нежiночi, хворобливi, безбожнi погляди та говорила про якусь рiвноправнiсть мiж мужчиною i жiнкою!!! В таких хвилях була би вона найраднiше з сорому та лютостi в землю запалась, ii донька! Донька ц. к. лiсового радника висказувала думку, щоби жiнкам було вiльно ходити в унiверситети, там нарiвнi з мужчиною набувати освiту; в життю самiй удержуватися, не ждати лише подружжя, котре сталося простим прибiжищем проти голоду й холоду!! Се якраз виглядало, наче б ii нiчого не учили, i вона мусила побоюватися о свою будучину! Матiнко божа: вона, така прегарна, поважна, потрiбувала щось подiбне ще й явно голосити!..

Се все вона таки на своi уха чула.

Що однак при iнших нагодах i публiчно говорила, доносили iй добрi, поважнi товаришки i знакомi:

– Наколи ви iй тi дурницi не виб'ете з голови, то будете наслiдкiв гiрко жалувати; вола ще молода, буйна!

– Дiвчина губить легкодушно свою будучину i вiдстрашуе вiд себе i вiд других сестер женихiв!

– Де, ради Бога, нассалась вона того трiйла? – питала знов iнша з товаришок.

– Чи завважали ви ту двозначну усмiшку в молодого К., коли вона остатнiм разом розводилась про жiнок-лiкарок, доводячи, що вони були би правдивим добродiйством для суспiльностi? А молодий К.

, се ж прецiнь всiм звiсно, перша партiя в мiстi!

– Хто ж буде дома iсти варити, наколи жiнка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи ж се не чиста дурниця розводити такi теорii? Я поважаю й шаную вас високо, ласкава панi радникова, однак ви супроти того дiвчати не заховуете достаточно материнського авторитету.