Ревізор

Ревiзор

Микола Хвильовий

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Ревiзор» Миколи Хвильового – сатирично-побутова новела, у якiй викриваеться матерiально-плотський вимiр особистих стосункiв***. Головна героiня твору Леся флiртуе з ревiзором, але згодом дiзнаеться усю його правдиву потворну сутнiсть. Найвiдомiшими творами автора е новели «Я (Романтика)», «Кiт у чоботях», «Арабески», «Мати», «Редактор Карк», «Свиня», «Ревiзор», «Повiсть про санаторiйну зону», незакiнчений роман «Вальдшнепи». Микола Хвильовий (справжне iм’я Микола Фiтiльов)– талановитий украiнський письменник, майстер психологiчноi новели з елементами романтизму та iмпресiонiзму.

Микола Хвильовий

РЕВІЗОР

І

На кватирi Валентина Бродського, репортера провiнцiальноi газети, з раннього рання готувалися до прийому надзвичайного гостя. Власне, «товариш iз центру» мусiв обiдати в редактора, але редактор, Іван Сiрко, нiяк не мiг його прийняти: по-перше, жив Сiрко в надто маленькiй кiмнатi (в нiй навiть двом тiснувато було), а по-друге, його спартанському помешканню замкнутого одиночки нiяк не личило виконувати роль закутка для бенкету хоч би й з «товаришем iз центру».

Репортерова дружина – Леся – як тiльки прокинулась, одразу ж метнулася по сусiдах. Хотiлось прийняти гостя як слiд, хотiлось навiть купити вина, горiлки та консервiв тощо, але, на жаль, не було бiльш-менш пристойного посуду i, головне, не було грошей на вищепоiменованi закупки. Правда, Сiрко з охотою допомiг би Лесi карбованцями зi свого утримання, але Валентин був рiшуче проти того.

щоб вона улаштовувала обiд на кошти редактора, i навiть проти того, щоб вона робила позичку в того ж таки Сiрка. Бродський був не тiльки великим хлiбосолом, але й по-своему шанобливою людиною.

Грошi Леся з великими труднощами дiстала. Та коли прибiгла додому, щоб забрати кошика й коопiвську книжку, Валентин зустрiв ii незадоволеним обличчям i категорично заявив:

– Я зараз iду. Не можна ж, Лесiчко, так довго бiгати! Невже ти не розумiеш, що ревiзор давно, мабуть, в редакцii?

– Почекай, Валю! – сказала Леся.

 – На кого ж я дiтей покину? Дай же менi хоч до коопу збiгати.

Чотирилiтня Нелiчка заплакала. Зайорзався й двохлiтнiй Мурзик. Дiти одразу ж зрозумiли, що iхня мама знову збираеться iти з дому.

– Ну, от бачиш, Валю? Як же я покину дiтей?

Бродський занервувався. І занервувався вiн саме тому, що «це – просто нетактовно ставити його в таке нiякове становище».