Філософські етюди

Так робив Рафаель, – сказав старий i скинув при цьому чорну оксамитову шапочку, щоб виразити свiй захват перед королем живопису, – його велика перевага над iншими в тому, що вiн був надiлений внутрiшнiм почуттям, яке спонукало його ламати форму. Форма у нього – лише посередник для передачi думок, вiдчуттiв, безлiчi поетичних вражень; тим самим вона мае бути й для нас. Усяке зображення – цiлий свiт, портрет, за модель для якого правило величне видiння, осяяне свiтлом, указане нам внутрiшнiм голосом; таке видiння постае перед нами в оголеному виглядi тiльки тодi, коли небесний перст укаже нам засоби виразу, джерело яких – усе колишне життя.

Ви вбираете своiх жiнок у чудовi одiння плотi, прикрашаете iх плащем розпущених кiс, але де ж кров, яка породжуе спокiй чи пристрасть i спричиняе особливе зорове враження? Твоя свята – чорнява, але ось цi барви, мiй бiдолашний Порбусе, ти взяв у блондинки. Отож люди на ваших картинах – тiльки розфарбованi привиди, яких ви показуете нам безлiч i називаете це живописом i мистецтвом! Ви намалювали щось бiльше схоже на жiнку, нiж на будинок, i вже уявляете собi, нiби досягли мети, гордi тим, що вам немае потреби писати пiд вашими картинами currus venustus[16 - Прекрасна колiсниця (лат. ).] або pulcher huomo[17 - Гарна людина (лат.).], як робили першi малярi, ви уявляете себе великими майстрами живопису! Ха-ха! До цього вам ой як далеко, моi славнi колеги, вам ще доведеться зламати чимало олiвцiв, заляпати фарбами чимало полотен, перш нiж ви станете художниками. Справдi жiнка так тримае голову, як у тебе тут намальовано, так у життi вона пiднiмае спiдницю, так у ii очах вiдбиваеться знемога i з таким виразом покiрливоi нiжностi наповнюються вони слiзьми, трiпотлива тiнь ii вiй саме так мерехтить у неi на щоках. Усе в тебе так – i все не так. Чого ж тут бракуе? Дрiбнички, але ця дрiбничка – все. Ви зображуете видимiсть життя, але не помiчаете його буяння, яке хлюпае через вiнця, ви не передаете того невловного, що, можливо, i е душею i що вкутуе оболонку майже прозорим маревом, ви не схоплюете тiеi квiтучоi сутi життя, яку вмiли виразити Тицiан i Рафаель. Якщо почати з найвищоi точки ваших досягнень i пiти далi, можна, мабуть, створити чудовий живопис, – але ви надто швидко втомлюетеся. Пересiчнi люди вами захоплюються, але справжнiй знавець посмiхаеться. О Мабузе[18 - Мабузе – прiзвисько нiдерландського живописця Яна Госсарта (70-тi рр. XV ст. – 30-тi рр. XVI ст.), дане за назвою його рiдного мiста. Примiтки Дм. Наливайка.