Філософські етюди

Такi люди бувають водночас насмiшкуватими й добрими, всемогутнiми у вищих сферах i безпорадними в буденному життi. Таким чином в очах Пуссена цей старий раптом перетворився на само мистецтво, мистецтво з усiма його таемницями, злетами i поривами.

– Атож, мiй любий Порбусе, – знову заговорив Френхофер, – менi ще не вдалося зустрiти жiнку, чие тiло й форми були б досконало прекраснi, а колiр шкiри… Але чи iснуе вона де-небудь, – сказав вiн, уриваючи сам себе, – ця Венера в античному уявленнi, якоi досi нiкому не щастило знайти; ми так жадiбно шукаемо ii, але знаходимо тiльки окремi розрiзненi часточки ii краси.

О, якби менi бодай на мить побачити божественну натуру, саму досконалiсть – одне слово, iдеал, – я вiддав би все свое багатство! Та я i в загробний свiт пiшов би тебе шукати, о небесна красо! Як Орфей, я спустився б у пекло мистецтва, щоб привести звiдти життя!

– Мабуть, ходiмо звiдси, – сказав Порбус Пуссеновi. – Вiн уже нас не чуе й не бачить.

– А загляньмо в його майстерню, – вiдповiв зачарований молодик.

– О, старий рейтар подбав про те, щоб нiхто туди не змiг пройти. Його скарби оберiгаються добре. Не у вас першого виникла така думка й таке бажання, я й сам не раз намагався проникнути в його таемницю.

– Отже, тут е таемниця?

– Звичайно, – вiдповiв Порбус. – Старий Френхофер – единий учень Мабузе, той бiльше нiкого не захотiв узяти. Ставши його другом, рятiвником, заступником, Френхофер потратив на вдоволення пристрастей Мабузе бiльшу частину свого багатства; натомiсть той передав йому секрет зображення на площинi опуклостей, свое вмiння надавати постатям тiеi надзвичайноi життеподiбностi, тiеi природностi, якоi ми так марно прагнемо досягти, але Мабузе володiв цiею майстернiстю досконало, i коли йому трапилося пропити квiтчасту шовкову мантiю, в яку вiн мав убратися для присутностi на врочистому виходi Карла V[20 - Карл V – iмператор Священноi Римськоi iмперii (1509–1556), середньовiчноi нiмецькоi держави, i водночас iспанський король Карлос І (1516–1556).

Примiтки Дм. Наливайка.], вiн супроводжував туди свого покровителя у вбраннi з паперу, розмальованого пiд квiтчастий шовк. Незвично яскравi барви костюма Мабузе привабили увагу самого iмператора, який захотiв висловити благодiйниковi старого пияка свiй захват iз цього приводу й таким чином сприяв розкриттю обману. Френхофер – людина, палко залюблена в наше мистецтво, вiн зазирае вище й далi, нiж iншi художники.