Філософські етюди

Дурень пiшов би наступного дня розважитись iз папою Юлiем II у Рафаеля або на пречудовiй вiллi «Мадама», але Бельвiдеро подався в собор на папську службу, щоб остаточно впевнитись у своiх сумнiвах. А то пiд час гульнi папа мiг би сам себе спростувати i ще заходився б тлумачити Апокалiпсис.

Одначе ми переповiдаемо цю легенду не для того, щоб постачити матерiалами людей, якi захочуть написати iсторiю Дон Жуана, наша мета – довести, що Бельвiдеро не загинув у двобоi з кам’яною статуею, як зображено на деяких лiтографiях.

Коли Дон Жуановi стукнуло шiстдесят рокiв, вiн оселився в Іспанii. Там на старостi вiку вiн одружився з юною чарiвною андалускою. Але Дон Жуан не став нi добрим батьком, нi добрим чоловiком – i то з умисного розрахунку. Вiн давно зрозумiв, що жiнки нiжно кохають нас лише в тому випадку, коли ми майже не звертаемо на них уваги. Донья Ельвiра, яку тiтка виховала в суворих правилах вiри в глибинi Андалусii, в замку неподалiк вiд Сан-Лукара, була сама вiдданiсть i сама чарiвнiсть. Дон Жуан угадав, що з цiеi дiвчини вийде одна з тих жiнок, якi довго змагаються з пристрастю, перш нiж iй поступитися, i тому вiн сподiвався зберегти ii вiрнiсть до самоi своеi смертi. Це був нiби жарт, задуманий цiлком серйозно, партiя в шахи, яку вiн захотiв зiграти на схилку життя. Навчений помилками свого батька Бартоломео, Дон Жуан вирiшив прожити старiсть так, щоб уся його поведiнка сприяла успiшнiй розв’язцi драми, яка мала розiгратися на його смертному ложi. Тому велику частину свого багатства вiн сховав у пiдвалах феррарського палацу, куди навiдувався дуже рiдко. А другу половину свого статку помiстив у довiчну ренту, щоб i дiти й дружина були зацiкавленi в тому, аби вiн прожив довше, – хитрiсть, до якоi слiд було б удатись i його батьковi.

Та в цiй оборудцi, гiднiй самого Макiавеллi, особливоi потреби, власне, й не було. Юний Фiлiп Бельвiдеро, його син, вирiс побожним iспанцем, не менш побожним, анiж батько був нечестивим, нiби виправдовуючи прислiв’я: «У скупого батька син марнотрат».

Для духовного напучення герцогинi де Бельвiдеро й Фiлiпа Дон Жуан обрав абата iз Сан-Лукарського монастиря. Цей служитель вiри був людиною святого життя; високий на зрiст, досконало збудований, iз жагучими чорними очима, з головою Тиберiя, виснажений постами, блiдий вiд самокатувань, вiн, як i всi самiтники, щодня терпiв спокуси.