Спокуса

А-гу! А-гу!

Єва(лежачи на драбинi, що була привiшена вiрьовками з лика до гiлки розлогого дерева i товсто вимощена зверху пахучою травою, – кинулась i, розплющуючи очi, перевела iх на другу, поруч привiшену, драбину, де ще спав Адам).

Адаме, Адаме!

Мiй друже коханий!

Вже свiт забуяв понад раем…

Пора нам вставати, молитву складати

Тому, хто його засилае.

Адам(прокинувшись, мерщiй скочив з драбини на землю).

Свiт, свiт буяе,

А темнота зникае…

Слава всевiчньому!

Все живе, уставай

Та молитись давай

Предковiчньому!

Янголи(носячись понад раем у сонячному свiтi, спiвають).

То не свiт над землею встае,

То вам звiстку господь подае,

Що не дiжде нечистая сила,

Щоб вона вас отут полонила…

Славте всевiчнього!

Адам(голосно гукае).

Ой, годi спати,

Пора вставати, —

Прокидайтеся!

Божая сила

Свiт нам явила…

Просипайтеся!

Йде сонце ясне,

Із-за гiр красно

Усмiхаеться;

Тiка темнота

В чорнi ворота

Та жахаеться.

А свiт за нею

Змива росою

Той слiд нечистий,

Прогорта дорiжки,

Вистила стежки

Силi пречистiй.

Мерщiй вставайте,

Росу збирайте

Та вмивайтеся.

Змивайте плями,

Що сни наслали,

Очищайтеся!

Адам, нахиляючись до трави, жменями збирае росу i почина вмиватися нею, – спершу вимив руки, потiм промив очi, а далi – i все обличчя. За Адамом почала вмиватися Єва, а за нею – все живе, що було в раi: звiрота, птицi, жаби, ящiрки, гадюки. Як усi позмивалися, Адам знову почав говорити.

І омилися,

І очистилися,

Тепер на молитву ставайте.

Вiд усього серця,

Що в грудях б'еться,

Господа бога благайте.

Все живе колом оточуе Адама та Єву. Адам, ставши на одно колiно i звiвши голову вгору, починае чуло вичитувати.

Господи, боже ти наш.

Царю i неба, й землi!

Ти – батько еси задля нас,

Ми – дiти покiрнi твоi.

Помилуй же нас i прости,

Коли помилялись в чому,

На путь твiй святий наведи,

Навчи нас закону твойму,

Щоб ми, недостойнi тебе,

По слову твоему жили

Імення твое пресвяте

У серцi й душi берегли.

Господе правди й добра,

Державцю святих твоiх сил!

Борони нас вiд всякого зла,

Прикрий омофором своiм!

І ми тут, прикритii ним,

Лицем до землi припадем

І славу тобi i хвалу

До самого неба зашлем…

Славте господа всi, величайте його!

Уклонися йому увесь свiт, вся земле!

Вiн великий е бог, над богами господь,

Його воля свята хай над нами вита!..