Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Середня Азiя повнiстю була завойована тюрками, якi у 551 р. заснували свою державу.

У серединi І тис. до н. е. джерела вже чiтко фiксують проникнення середньоазiатських етносiв до Єгипту. У V ст. до н. е. у складi ахеменiдського гарнiзону, розташованого на нiльському островi Елефантiна (Пiвденний Єгипет), згадуеться хорезмiйський загiн. Корiнним чином ситуацiя змiнюеться в середнi вiки. Починаючи з VII ст. … тюркськi вiйськовi командири з числа огузiв, кипчакiв, хазар грають провiднi ролi в Єгиптi. А у XIII cm.

вiйськова гвардiя египетських султанiв, яка складаеться в основному з огузiв i кипчакiв, здiйснила переворот. З XIII по XVI cm. ця гвардiя, вiдома пiд iменем «мамлюки», безмежно правила Єгиптом, висуваючи султанiв iз своiх рядiв. Першим мамлюкським султаном Єгипту став Айбек ат-Туркмен (помер у 1257 р.). У XVIcm. Єгипет повнiстю увiйшов до складу Туркмено-Османськоi держави. Вiдомо також, що Махмуд ал-Барудi (1868–1932) – прем'ер уряду Єгипту у 1882 р. – також був представником тюркських народiв.

Мiж Туркменiстаном i Єгиптом, як i мiж усiма схiдними краiнами, iснували контакти етнiчного i культурного характеру (яку давнину, так i в середнi вiки). Особливо iнтенсивними цi зв'язки стали починаючи з античного часу, коли Великий Шовковий шлях з'еднав мiж собою усi краiни Старого Свiту».

    Овез Гундогдиев

Текiнцi

Багатоплемiнний тюркський народ огузiв, чи гузiв, згадуеться вперше в iсторичних пам'ятках VI–VIII ст. по сусiдству з так званим тюркським каганатом, могутнiм об'еднанням тюркських кочових племен з центром у пiвденному Алтаi i пiвнiчно-захiднiй Монголii, про яку сповiщають схiднi, китайськi, i захiднi, вiзантiйськi, письменники, а також залишенi самими тюрками могильнi написи на р.

Орхон (у верхiв'ях Єнiсею). За даними орхонських написiв, огузи то входять до складу тюркського каганату, то знаходяться з ними у станi вiйни.

«У VII cm. Середня Азiя завойована арабами. Араби принесли свою культуру i нову вiру – iслам.

Яскравий слiд залишили огузи-туркмени в iсторii Арабського халiфату. Арабськi воiни, пiдкоряючи Центральну Азiю, були враженi iхньою мужнiстю i военним мистецтвом. За словами видатного арабiста А. Меца, усi халiфи IX–XII cm. були синами туркменських жiнок, а туркменськi гвардiйцi складали ядро халiфськоi армii. В кiнцi IX cm. гвардiя Аббасiдiв налiчувала 25 тисяч туркменських вершникiв, витрати на утримання яких дорiвнювали 1,6 млн золотих динарiв нарiк.