Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

(Кутейба завоював Туркестан при Халiфi Омарi; Абу Муслiм, який спочатку був намiсником у Мервi, довго боровся за незалежнiсть разом з туркменами i хоразмiицями проти свого правителя, багдадського володаря.) Вiрогiдно, цивiлiзацiя волiе рухатися з пiвдня на пiвнiч, та як може проникнути хоч зародок ii в Середню Азiю, поки туркмени загрожують тисячами небезпек кожному мандрiвниковi i кожному каравану?

Закаспiйська область. Туркмени-теке з Мервськоi оази

Коментарi:

1. Наведене Вамберi тлумачення слова «туркмен» е лиш одним з iснуючих пояснень походження цього етнiчного термiну, що базуються на народних етимологiях.

2. У сучаснiй туркменськiй мовi «тiре» може означати i «рiд», i «плем'я», «таiфе» (по-туркменськи «тайпа») вживаеться для позначення племенi, слово «халк» багатозначно – «народ», «натовп», «люди», «населення», «жителi» (Туркменско-русский словарь. М., 1968, с. 613, 684).

3. Бульдумфас – ймовiрно, спотворена назва хiвинськоi фортецi Булдумсаз.

4. Тут i далi назва таiфе i дрiбних пiдроздiлiв туркменських племен, вiднесених Вамберi до категорii тiре, передаються в основному у традицiйному написаннi, прийнятому в слов'янськiй iсторичнiй та етнографiчнiй лiтературi, але в дужках приводиться написання, вживане самим Вамберi.

5. По-туркменськи (та в iсторико-етнографiчнiй лiтературi) ця назва пишеться i вимовляеться «ших». Вамберi веде мову тут про одну з груп шихiв, представники яких були майже серед усiх туркменських племен. Шихи вважалися одним з так званих олядських (святих) племен поруч з племенами ата, сеiд (сейiд) i ходжа, що вели свое походження вiд пророка Мухаммеда {Атаев К.

К этнографии туркмен-шихов. Труды института истории, археологии и этнографии АН Туркменской ССР. Т. VII. Аш., 1963; Демидов С. И. Туркменские овляды. Аш., 1976).

6. Вважають, що ерсари переселилися в основному з Мангишлака на середню течiю Амудар'i в кiнцi XVII – першiй половинi XVIII ст. Найбiльшими пiдроздiлами племенi ерсарiв були кара (гара), бекаул, улуг-тепе i гюнеш, що дiлилися на меншi родовi пiдроздiли (Винников Я.

Р. К этнической истории туркменского населения Чарджоуской области. – Проблемы этногенеза туркменского народа. Аш., 1977, с. 109–111).

7. В iсторико-етнографiчнiй лiтературi назва цього племенi зазвичай передаеться як «алiли», що базуеться на туркменськiй вимовi. На територii колишнього СРСР нащадки алiлiв нинi живуть найбiльш компактно в Каахкiнському районi Туркменiстану (Атаев К.