Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Амудар i поблизу туркмено-узбецького кордону проживае значна кiлькiсть узбекiв. Казахи зосередженi в основному на пiвночi Туркменiстану i вздовж узбережжя Каспiйського моря. І тi й iншi походять вiд iнших груп тюркських народiв i за мовними ознаками вiдрiзняються вiд туркменiв.

Росiяни проживають головним чином у мiстах. Вони почали переселятися до Туркменiстану в кiнцi XIX – на початку XX столiття.

Релiгiя

«В релiгii знайдеться тепер одности у тюркiв куди-бiльше, нiж в иншiй-якiй царинi. Геть-геть переважна маса тюркськоi людности визнаетепер i елям (замiсть давнього шаманства), ба ще й уважаеться за його пiдпору».

    Агатангел Кримський (1930 р.)

Туркмени, як i iншi тюркськi народи, сповiдують iслам сунiтського тлумачення (до 80 % населення краiни). Резиденцiя глави мусульман Туркменii – казi – знаходиться в мiстi Ашгабат. За радянського режиму атеiзм був державною полiтикою, та все ж у Туркменii iснувало сотнi пiдпiльних мечетей. Тiльки з 1986 р. почалося вiдродження релiгii.

У 1985 р. в Туркменiстанi було лише 4 мечетi, а на червень 1990 р. функцiонувало 70 тiльки офiцiйних мечетей.

У Туркменiстанi е декiлька мусульманських святинь. В основному це мусульманськi кладовища i усипальнi епохи Середньовiччя. Серед них найбiльш шанованi Аг-Ішан поблизу Бахардена на пiвнiчний захiд вiд Ашгабада, двi культовi споруди Гамарбаба поблизу Іолотаня та Кушки, мавзолей Серахсбаба, побудований на мiсцi усипальнi шейха Абуль-Фазла поблизу Серахса.

Історична довiдка

«Держави туркменiв, починаючи з епохи Огуз-хана, залишили яскравий iсторичний слiд в долi Азii i Європи.

Парфянська держава, Газневiдська туркменська держава, iмперiя туркменiв-сельджукiв i царство куняургенчських туркменiв помiтно вплинули на iсторико-полiтичний клiмат свiту, пiдняли на небувалу висоту економiку i культуру цих епох цивiлiзацiй».

    Рухнама

Видатний археолог Вiктор Сарiанiдi, який протягом тридцяти сезонiв працював у Каракумах, вiдкрив центр однiеi з найдавнiших цивiлiзацiй планети – краiну Маргуш (Маргiану), яку за рiвнем розвитку порiвнюють з давнiми культурами Китаю, Індii, Месопотамii та Єгипту.

Все, що залишилось вiд колись квiтучоi краiни Маргуш, – це кiлометровi величнi руiни столичного мiста Гонур-депе, де точно i тонко розрахована архiтектура та продуманий життевий устрiй людей. Далекi предки туркменiв – тi, хто почав освоювати колись родючий масив у старiй дельтi рiки Мургаб ще у III тисячолiттi до н. е.