Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

У мiфах азербайджанцiв, казанських татар i башкирiв, аждарха пов'язаний з водою, живе в озерi чи на морському островi, на який його переносять хмари.

Пiд турецьким впливом образ аждарха перейшов у мiфологiю слов'янських народiв Балкан (у сербiв подiбний персонаж – аждайя, у болгарiв – аждер).

Аждарха зустрiчаеться доволi широко не тiльки в народнiй творчостi туркменiв i iнших спорiднених iм чи сусiднiх народiв, але i в iхнiх побутових уявленнях.

У газалах спiваеться про плиннiсть земного iснування, про те, що чорна земля як аждарха (дракон) одного разу розкрие пащу i проковтне людину (основною характеристикою нижнього свiту е чорний колiр).

В основi народних вiрувань i забобонiв, пов'язаних з аджархом, покладенi, очевидно, реальнi моменти: зустрiчi людей з окремими екземплярами гадюк, якi вражали iхню уяву своiм незвичним виглядом чи розмiром. У глухих мiсцях Туркменiстану зустрiчалися гади дуже великих розмiрiв. Вiдомий письменник, автор роману «Чингiзхан» Василь Ян засвiдчував, що у 1902 p.

y Прiатрiччi натрапив на величезну кобру, довжина якоi, як з'ясувалося пiзнiше, була 213 сантиметрiв.

У мiфах туркменiв (також казанських татар, башкирiв, узбекiв), аждарха, якому вдалося дожити до 80 рокiв (у казанських татар до ста або й тисячi) перетворюеться в демона ювху.

З драконами Анау пов'язана ледве не мiфiчна iсторiя, яка сталася вже у 40-х роках XX ст. У 1948 р. шестидесятирiчний художник по килимах Ашгабадськоi експериментальноi фабрики килимiв Абдула Есгеров i юна, шiстнадцятирiчна килимарка Бостан Гельдиева вирiшили створити унiкальний за сюжетом i технiкою виконання килим.

Есгер-ага, так називали художника колеги, зачарований красою Анауськоi мечетi, створив серiю ескiзiв, де, поруч з квiтково-рослинним орнаментом, пiдказаним кахлями фасаду знаменитого пам'ятника, використав фiгури аждархiв, розмiстивши на центральному полi вiсiм зображень цих драконiв. Ескiзи були ухваленi, i почалося ткання, причому у незвичнiй для туркменського килимарства – рiзновисокiй, рельефнiй манерi.

5 жовтня 1948 p., коли до завершення роботи над килимом залишалося всього 10–15 сантиметрiв, колеги наперед iз захопленням привiтали його творцiв. А вночi сталася трагедiя: землетрус величезноi сили зруйнував Ашгабад i його околицi, забравши життя десяткiв тисяч людей, у тому числi i обох творцiв килима. Пiд руiнами зруйнованого порталу Анауськоi мечетi зникли зображення драконiв.