Месник

– Я думав, керiвники самi мiж собою владу подiлити не можуть у своiх партiях, у гетьмани лiзуть.

– Думав… Звичайно, самi, але iм дуже допомагають сваритися. Це серйозна робота i великi грошi. Жабов не з приводу вчорашньоi бiйки до столицi iде.

– Тобто?

– Пiсля його поiздки тут у таборi полiтичних супротивникiв що-небудь вибухне, чуе мое серце.

– А тi? Нiяк не реагують?

– Вони тими ж нитками шитi! Але в них менше можливостей, та й немае в них такого езуiта, як наш шеф. До речi шеф мае серйозний вплив на адмiнресурс.

– Як?

– На керiвникiв мiста й областi. Адмiнiстративний ресурс. Хто його використовуе, той мае бiльше шансiв, а використовуе той, хто платить, а наш шеф платить.

– Шеф прямо сiрий кардинал…

– Його так i називають. – Лана пiдвелася. – Я ще зварю каву.

– Давай. Так що ж виходить, менi доведеться у всьому цьому брати участь?

– Не переймайся, ми з тобою – живий паркан, що охороняе Сашка вiд можливих вторгнень… А знищують, дискредитують, компрометують, iзолюють тощо iншi, спецiально навченi.

– Цiкаво…

– До речi, е ще одна сфера дiяльностi, якою займаеться Жабов, i тобi доведеться, очевидно, до неi докласти рук. Вiн саме в цьому зв’язку тебе i згадував.

– Яка?

– Шеф – великий збирач антикварiату. Антикварiатом вiн називае твори мистецтва i ювелiрнi вироби. Чим давнiша рiч, тим яскравiше горять у нього очi.

– Так он чого Саня менi про скарби Холодного Яру нагадав!

– От-от! Тепер я точно пам’ятаю, iм’я твое i звучало в контекстi розмови про скарби, якийсь яр чи що.

– Та казки все це!

– Були б казки, якби Сашко не повiдав це все пiд чарочку шефу, а шеф таких розмов не забувае.

– Ти що, чула? А говорила, що не свiтив тебе Саня шефу.

– Так сам же вiн менi все i розповiв, мовляв, виклав усе шефу по п’янi, а тепер на гачку, треба Модеста витягати, нехай виручае зi скарбами. Вiдкiля я про тебе i знаю, iм’я ще запам’ятала.

– Ну, пару iкон старих у селi е, це точно… Намисто ще у бабцi Настi… А бiльше нiчого такого не знаю.

– Сашко говорив про золотий браслет-оберiг, цей браслет шеф йому щоразу пригадуе.

– Дурня! Легенда давня, нам ii дiд Башкир розповiдав… Не вiрю я.

– Це ти шефу скажеш!

– І скажу!

– Не злiзе вiн iз тебе, будеш шукати.

– От iще!

– Ти краще вислухай шефа i не супереч, кивай. Я дуже хочу, щоб у тебе не було неприемностей.

– Все буде нормально.