Месник

Не набридло?

– Набридло! До чортикiв! А що робити?

– От! Ти думаеш, навiщо я до тебе прийшов, горiлки попити та язика почесати? Воно, звичайно, приемно згадати нашi пацанячi подвиги… Але!.. Годi! Є у мене до тебе конкретна пропозицiя.

Жабов налив повнi чарки, крекнув: «Давай, Модику!», ковтнув одним махом.

– Так от… Потрiбнi своi люди, щоб було на кого покластися. Та й домовленiсть у нас була. Пам’ятаеш? Я хоч ще i не на вершинi, але близько. Хочу запропонувати тобi стати моiм охоронцем, думаю, згодом ти зможеш бути директором охоронноi контори.

– Оце тобi!!!

– А чого ти? Не святi горшки лiплять. Тебе Господь силою не обiйшов, розум е, не те, що в бiльшостi гоблiнiв, якi в охоронi ходять.

Модест задумався.

– Мужик ти правильний, працювати i слово тримати вмiеш, сiм’i в тебе немае, нiчого не тримае…

– Тут подумати треба…

– Ти ще скажи, що з бичками своiми пiдеш радитися. Що, тобi замiну не знайдуть? Зараз же не молотом худобу б’ють, електрика – кожен зможе, а сила твоя всихае…

– Мабуть, ти правий… Коли iдеш?

– Завтра.

– Заiдеш, дам вiдповiдь, а зараз ходiмо, проведу, поспати треба.

Вони жили на однiй вулицi. Йшли мовчки. Бiля будинку однокласника Модест крекнув, мiцно потис шкiльному товаришевi руку.

– Запали менi твоi слова, матерi його ковiнька! Що тут думати?! Згоден я, спробую влитися в нове життя, заiжджай, буду готовий!

– Ну i добре! Старий, у нас ще все попереду!

* * *

До мiста Модест звик швидко. Сашко сам привiз його в однокiмнатну квартиру.

– Це тобi вiд фiрми.

Квартира майже в центрi мiста йому подобалася. Офiс фiрми Жабова знаходився поруч, у колишньому районному комiтетi колишньоi комунiстичноi партii. Два квадратних хлопцi, що охороняли офiс, у декiлькох словах розповiли про правила, регламент та обов’язки. Нiхто не називав iх по iменi – Болiк i Льолiк. Сашко майже завжди брав iз собою в поiздки по мiсту однокласника.

– Твоя задача мовчати, слухати i дивитися. Я не думаю що який-небудь iдiот буде на мене нападати.

– І це робота? Ти платиш менi великi грошi за те, що я просто тебе супроводжую?

– Такi правила гри. А робота ще буде… Не дай боже!

Окунь ходив у тренажерний зал, калорiйно харчувався а у вихiднi днi – якщо не було поiздок з Жабовим – знайомився з мiстом. Вiн ранiше бував у обласному центрi, але поiздки були «цiльовi»: ринок, базар, унiвермаг. Мiсто було невеликим, запилено-провiнцiйним.

Через мiсяць знав усi райони, виiзди, основнi ресторани, бари, офiси.