Месник

– Менi було приемно, коли твоi сiдницi доторкнулися до моiх…

– Чорт забирай! – стукнула його по колiну Лана. – Менi теж…

Вони подивилися один на одного i розсмiялися.

* * *

Пiсля обiду в офiсi був розбiр польотiв. Жабов з незмiнною сигаретою бродив по кабiнету.

– Не домовилися! – резюмував. – Тепер – вiйна! А будь-яка вiйна згiрша поганого миру, можуть бути жертви… Хоч мене тiшить твiй дебют, друже, – усмiхнувся до однокласника. – Я, звичайно, спробую будь-якими шляхами домовитися, буду схиляти до переговорiв через посередникiв…

– Було б добре…

– Годi, квит, це все потiм, завтра… Сьогоднi вiдпочиваемо, я замовив сауну, будуть дiвчатка.

– Хто ще iде?

– Ти, я, Болiк i Льолiк, Лана…

– Для Лани теж будуть дiвчата?

– Старий, Лана сама визначаеться, з ким iй бути. До речi, це обумовлено у контрактi.

* * *

Сауна була невеликою, затишною, добре протопленою, пристойний тренажерний зал, чистий басейн. Дiвчата вже накрили стiл i, закутанi в хрусткi простирадла, зустрiчали гостей.

Модест вiдчував нещирий смiх i мову. «Це вони щодня так весело кого-небудь зустрiчають. Або через день… Невже iм подобаеться така розмаiтiсть клiентiв i така одноманiтнiсть роботи?…»

Лана пiшла в масажну кiмнату, повернулася в простирадлi i вiдразу ж стала схожою на iнших дiвчат. Нi! Все-таки не схожа. Очi iншi, спокiйнi, упевненi, смiх i розмова щирi. Поки Лана була вiдсутня, чоловiча компанiя, не соромлячись дiвчат роздяглася в загальнiй залi, лиш Окунь замешкався, знiчений присутнiстю дiвиць.

– Давай, давай! – стусаном у бiк пiдбадьорив його Льолiк. – Вони вже такого видiли!

До приходу Лани Модя не встиг роздягнутися i закутатися в простирадло, як iншi. Вiн стояв у плавках i не знав, що робити, розгубився. Лана сiла в крiсло i з усмiшкою дивилася прямо йому в очi. Цi iгри були мiж ними вiднедавна. Спочатку не звертав уваги на азiатку, – вiн узагалi бiльше дивився на жiнок здалеку, – потiм почав вiдчувати на собi ii погляди. «А чому б i нi…» – сам собi сказав, але вагався, не умiв поводитися з жiнками, чекав.

Дiзнався, що азiатку зовуть Ланарiя, але i’мя «перекували» на слов’янський манер, i всi звали ii Ланою.

Нiхто не звертав на них жодноi уваги. Модя узяв з купи простирадло.

– Народ, спочатку попаримося, а потiм посидимо, поiмо, поторохтимо. Ходiмо, голод пiдганяе, – Сашко зняв простирадло i, обнявши нiмфу, що оголилася одним порухом, вiдправився на чолi процесii голих у парильню.