Книга Джунглів (збірник)

«Мовчи, людський покидьку!» «Нi, хай говорить! Вiн шануе наш Закон!» Зрештою старi вовки загарчали: «Хай говорить Мертвий Вовк!»

Коли ватажок Зграi схибить на полюваннi, його називають Мертвим Вовком аж до смертi, яка пiсля цього вже не забариться.

Акела поволi звiв сиву голову:

– Вiльний Народе i ви, шакали Шер-Хана! Я дванадцять рокiв водив вас на лови, i за цi роки жоден з вас не втрапив у пастку i не був скалiчений. А ось тепер я схибив. Ви знаете, як це було зроблено. Знаете, що менi назустрiч випустили дужого оленя, щоб усi побачили мою слабкiсть.

Це була хитра витiвка. Ви маете право вбити мене тут, на Скелi Ради. І тому я питаю: хто з вас пiдiйде i вб’е вовка-одинака? За Законом Джунглiв я можу вимагати, щоб ви пiдходили поодинцi.

Запанувала тиша. Нiхто з вовкiв не хотiв битися з Акелою на смерть. Потiм заревiв Шер-Хан:

– Нащо нам цей беззубий дурень? Вiн усе одно здохне! А людський вилупок теж зажився на цiм свiтi. Вiльний Народе, вiн спершу був моею здобиччю. Тож вiддайте його менi! Гидко дивитись – ви всi наче подурiли через нього.

Вiн десять рокiв паскудить у джунглях. Вiддайте його менi, iнакше я завжди полюватиму тут, а вам i кiстки не залишу. Оце людське порiддя, i я ненавиджу його всiм серцем!

І бiльше половини вовкiв завили:

– Людина! Людина! Нащо нам людина? Хай iде геть, до своiх!

– І збурить проти нас людей по всiх селах? – ревнув Шер-Хан. – Нi, вiддайте його менi! Вiн людина, i нiхто з нас не може витримати його погляду.

Акела знову пiдвiв голову i мовив:

– Вiн iв разом з нами.

Вiн спав разом з нами. Вiн заганяв для нас здобич. Вiн жодного разу не порушив Закон Джунглiв.

– І це ще не все. Коли його приймали до Зграi, я вiддала за нього буйвола. Може, буйвiл – це дрiбниця, за яку не варто битись, але честь Багiри того варта, – промурчала Багiра тихо й спокiйно.

– Буйвiл, вiдданий десять рокiв тому! – завила Зграя. – Що нам до кiсток, якi уже давно зотлiли!

– Або до того, щоб тримати свою обiцянку? – мовила Багiра, i ii бiлi зуби зблиснули.

 – Авжеж, недаремно ви називаетеся Вiльним Народом!

– Жодна людська дитина не може жити з Народом Джунглiв! – заревiв Шер-Хан. – Вiддайте його менi!

– Вiн ваш брат, хоч i не по кровi, – повiв далi Акела, – а ви хочете вбити його тут! Мабуть-таки, я зажився на свiтi! Дехто з вас полюе на домашню худобу, iншi, я чував, слiдом за Шер-Ханом нишпорять вночi по селах i крадуть людських дiтей. Отож я знаю, що ви боягузи, i звертаюсь зараз до боягузiв.