Книга Джунглів (збірник)

– Я прийду неодмiнно, – сказав Мауглi. – Прийду, щоб прикрiпити шкуру Шер-Хана на Скелю Ради. Не забувайте мене! Скажiть усiм у джунглях – нехай мене не забувають!

Вже заяснiв свiтанок, коли Мауглi сам-один спустився з пагорба в долину, назустрiч тим дивним створiнням, що звуться людьми.

Мисливська пiсня Сiонiйськоi Зграi

Свiтае, i в лiсi олень закричав —

Раз, iще раз та й знов!

До озер, до далеких озер вiн помчав,

Та я його вистежив, слiд розгадав —

Раз, iще раз та й знов!

Свiтае, i в лiсi олень закричав —

Раз, iще раз та й знов!

А вовк-слiдопит розвiдав усе

І звiстку до зграi вмить принесе —

Раз, iще раз та й знов!

Свiтае, i в лiсi вовк заспiвав —

Раз, iще раз та й знов!

Вiн полюе тихцем, не лишае слiдiв

На стежинах нiчних, серед темних лiсiв.

Хай джунглi слухають вовчий спiв

Раз, iще раз та й знов!

Полювання Каа

Нехай леопарда всi бачать здаля i чують, як буйвiл

тупоче!

Мисливець iде, що не чуе й земля, нiкому не втрапить

на очi.

Коли ж ти усюди ступаеш, мов пан, коли не пильнуеш

дороги —

Не плач, як хвицне тебе лютий кабан чи буйвiл пiднiме

на роги.

Чужих дитинчат ображати не смiй, вважай за сестру

а чи брата —

Хоч, може, вони ще слабенькi самi, та дужа ведмедиця-мати.

«Я перший з мисливцiв!» – звiрятко кричить, як вперше

вполюе дичину.

Та поки малий – стережися щомить, бо джунглi великi,

дитино!

    З урокiв Балу

Усе, про що тут пiде мова, вiдбулося задовго до того, як Мауглi став вигнанцем Сiонiйськоi Зграi i помстився тигровi Шер-Хану.

Це сталося в тi часи, коли ведмiдь Балу навчав його Закону Джунглiв. Поважний i статечний бурий ведмiдь був радий мати такого здiбного учня, бо вовченята зазвичай пам’ятають iз Закону Джунглiв лише те, що потрiбно iхнiй Зграi та родинi, i готовi дременути вiд учителя, щойно вивчать мисливську пiсню: «Ноги ступають безгучно, очi бачать у пiтьмi, вуха чують, як вiтер ворушиться у своему кублi, зуби гострi та бiлi – ось ознаки наших братiв, крiм шакала Табакi i гiени – то нашi вороги». Проте Мауглi як людська дитина мусив знати набагато бiльше.

Часом чорна пантера Багiра, прогулюючись у джунглях, приходила подивитись, як тривае навчання ii улюбленця. Вона тихенько муркотiла, лежачи пiд деревом, i слухала, як Мауглi показуе ведмедевi завчене.