Львiвська гастроль Джимі Хендрікса

Майже як у Лондонi, в якому вiн нiколи не був. До лiта далеко. А було б непогано зараз потрапити в лiто, в тепло. Викупатися де-небудь у морi або в рiчцi…

На обличчi Тараса чiтко проступила страдницька гримаса. Хто придумав побудувати це розкiшне мiсто так далеко вiд моря? А ще гiрше – далеко вiд води! Навкруги суцiльна суша, найближчий пляж – у Винниках, але там улiтку ступити нiде. Може, поiхати? Перебратися до Одеси? Одеса теж прекрасне мiсто, до того ж на морi!

Попереду праворуч з'явилася трамвайна зупинка, а поряд iз нею цегляна будiвля для надання двох дуже важливих для кожноi людини послуг, про що повiдомляли двi скромнi вивiски: «Ремонт годинникiв» i «Обмiн валюти».

Ремонт годинникiв, звичайно, вночi нiхто не робить, а ось вiконце обмiнника сяяло яскравим жовтим свiтлом. До цього вiконця по вулицi Івана Франка Тарас пiд'iжджав iнодi по три-чотири рази на тиждень. Це якщо, звичайно, була робота. Інодi мiг i тиждень не приiжджати. І тодi залишалося тiльки сидiти вдома, читати книги та газети або бродити-блукати по Інтернету.

Адже вiн мiг би так само комфортно й без особливих претензiй жити i в Одесi, теж на другому поверсi. Так само, як i тут, у Львовi. Вiн був би не проти, навiть якби там, в уявному одеському будинку, так само скрипiли дерев'янi сходинки i була така ж дивна наскрiзна проникнiсть звукiв. Йому наплювати. Було б море! І люди навколо! Будуть люди навколо, – знайдуться i клiенти для його надiйного заробiтку. Головне – знайти в Одесi поганi дороги.

Але хiба це проблема? Немае, напевно, в краiнi мiста, в якому важко було б знайти нерiвнi брукiвки! І слава Богу!

Машина зупинилася навпроти обмiнки. Не заглушивши мотор, Тарас вибрався з салону. Пiдiйшов до сяючого вiконця.

Злегка затемнене скло з маленькою вирiзаною нiшею внизу для прямого контакту з клiентами дозволило розгледiти симпатичну дiвчину – беззмiнну нiчну працiвницю цiеi цiлодобовоi обмiнки. Хто працював у цiй обмiнцi вдень, Тарас не знав. Якось не виходило у нього користуватися послугами «денного» обмiну валюти.

– Доброi ночi! – Тарас усмiхнувся, дивлячись iй у вiчi й просовуючи у вирiзану в склi нiшу чесно заробленi злотi.

– Доброi, – вона кивнула.

Їi рука в бiлiй ажурнiй матер’янiй рукавичцi, що йшла пiд рукав червоного светра i, напевно, доходила майже до лiктя, забрала купюри.

Тарас побачив, як вона покрутила в руках кожну з них.

– Ось, вiзьмiть, – просунула вона в нiшу гривнi.