Львiвська гастроль Джимі Хендрікса

«Чебурашка» ж бо чекае!

– Можна вас на каву запросити? – запитав несподiвано чоловiк, мовби осмiлiвши вiд прочитуваноi на обличчi Оксани незручностi. – Он! – зрадiло показав вiн рукою на вивiску кав'ярнi на iншому боцi. – Ходiмте! Я такий радий знову вас зустрiти!

Оксана подивилася жалiбно на свою «Таврiю», потiм перевела погляд на кав'ярню. До неi дiйсно було метрiв п'ятнадцять, i з ii вiкон напевно було видно ii «Чебурашку».

– Гаразд, – видихнула Оксана. – Але в мене обмаль часу, хвилин десять…

– Ой, скiльки там потрiбно для фiлiжанки кави? – грайливо, з робленим еврейським акцентом мовив, осмiлiвши, чоловiк.

Оксана стримано всмiхнулась i закивала.

У кав'ярнi Єжи замовив до кави по маленькiй шоколадцi. Поки пили-iли, вiн розповiдав Оксанi про те, як у нього стриглися кращi панi Пекарськоi вулицi й найближчих провулкiв, i про те, як вiн iх стриг удома, коли перукарню продали й вiдкрили в нiй черговий магазинчик «Усе по 1 гривнi!».

Оксана, допивши каву, подивилася на годинник i здивовано хитнула головою:

– Ви вибачте, Єжи, але я – жiнка зайнята…

– Розумiю, розумiю, – закивав той i тут же обернувся до стойки. – Рахунок, будь ласка!

Хлопчина-офiцiант вiдразу ж пiдлетiв i опустив на столик перед Єжи аркушик рахунку.

– Тридцять п'ять?! – здивовано вирвалось у Єжи.

Вiн полiз до правоi кишенi пiджака, виклав iз неi кiлька п'ятигривневих купюр, потiм полiз до лiвоi – звiдти витягнув iще двi десятки, перерахував тремтячими руками, i тут його попустило.

– Все так рiзко подорожчало! – сказав вiн уже на вулицi, притримуючи дверi кав'ярнi. – Такого ранiше не було!

– Коли не було? – поцiкавилась Оксана.

– Ну, ранiше. Коли я частiше ходив по таких закладах. Я i зараз знаю мiсця, де пиво дешевше, нiж тут кава. Але наступного разу давайте краще у мене вдома кави вип'емо.

Оксана пiдвела на Єжи здивовано-суворий погляд.

– Лiпше у Тараса, – сказала вона. – До речi, ви нагадували йому про риб?

– А! Авжеж! Звичайно, – скоромовкою випалив вiн, потiм витримав паузу i запитав: – А про яких риб?

– В акварiумi! У нього на пiдвiконнi! Я просила вас нагадувати йому, щоб вiн iх годував…

– Так, – твердо вимовив Єжи. – Кiлька разiв нагадував, а потiм я забув.