Львiвська гастроль Джимі Хендрікса

Вже хвилин через п'ять вiн опинився в цьому царствi дешевизни, де на полицях лежали в очiкуваннi своеi долi десятки непотрiбних товарiв. Деякi дiйсно коштували одну гривню, iншi вiд цiеi цiни вiдiрвались, але недалеко. Були тут i керамiчнi кухлi по сiм гривень, були i пластиковi тарiлки. Тарас уважно оглядав полицю за полицею в надii побачити яку-небудь низьку, приземлено-приземкувату чайну чашку – саме так вiн уявив собi те, що йому треба для здiйснення задуманого романтичного акту, який можна було б назвати «Пригощання мiцною кавою чарiвноi самiтницi».

Але чашок потрiбноi висоти в магазинi не виявилося. Продавщиця стояла бiля дверей iз книжкою в руках. Читала. Тарас вiдвернув ii увагу, змалював словами те, що вiн шукае. Дiвчина-брюнетка лiниво пройшлася уздовж полиць iз товарами, немов освiжала iх у пам'ятi. Зупинила погляд на чорних фаянсових попiльничках iз написом «Venezia» на днi. Борти попiльничок були прямi й високi, з маленькими квадратними вирiзами-бiйницями для втримування сигарет. Тарас ехидно посмiхнувся, простеживши за поглядом продавщицi.

– Я не палю, – сказав вiн.

– Я так розумiю, вам потрiбна пласка посудина. – Дiвчина обдарувала клiента задумливим млосним поглядом. – Це ось, – вона кивнула на попiльнички, – найплоскiше, що у нас е.

Тарас опустив погляд на книгу, яку вона тримала в руцi. «Довiдник фармаколога» – прочитав вiн на обкладинцi.

– А якби вам запропонували випити з цiеi попiльнички кави? – iдкувато запитав Тарас.

На ii обличчi виникло спочатку здивування, а потiм – цiкавiсть.

Вона взяла тонкими пальцями попiльничку, оглянула. Вiдклавши книгу на нижню полицю, покрутила попiльничку в руках, врештi-решт опустила ii на долоню, утримуючи, як уявне блюдце з чаем. Пiднесла до губ.

Тарас мало не злякався, дiвчина могла б бути талановитою актрисою. ii губи ледь-ледь розкрились i стали такими плотськими, немов попiльничка, до якоi вони збиралися ось-ось доторкнутися, була живою, була не попiльничкою, а теж губами, чоловiчими, можливо, навiть його, Тараса, губами.

– Цiкаво, – млосно видихнула продавщиця. – Я про це нiколи не думала.

– Що цiкаво? – перепитав Тарас.

– Це я про свое. – Вона подивилася на клiента. – А взагалi, це вiд ситуацii залежить, вiд атмосфери, – голос ii подобрiшав. Вона поставила попiльничку на мiсце. – Якщо атмосфера вiдповiдна, то можна кави i з попiльнички випити!

Тарас, вражений переконливiстю сказаного, тут же заплатив за попiльничку й зупинився на порозi магазину.